Пантелеймон Куліш

Главная Украинский язык

Скачать презентацию (0.35 мб)

Слайды и текст этой презентации

Слайд №1
	Пантелеймон Куліш (1819-1897)

Слайд №2
	«Не забудеш мене, поки віку твого, моя нене Вкраїно,Поки мова твоя голосна у піснях, як срібло чисте дзвонить.На що глянеш, усюди згадаєш твого бідолашного сина;Туподумство людське, моя нене, від тебе його не заслонить.» П. Куліш Народився Пантелеймон Олександрович Куліш 7 серпня 1819 року в містечку Вороніж колишнього Глухівського повіту Чернігівської губернії (тепер — Шосткинський район Сумської області). Був дитиною від другого шлюбу заможного селянина Олександра Андрійовича і дочки козацького сотника Івана Гладкого Катерини.
Слайд №3
	Дитинство хлопця пройшло на хуторі під Воронежем, де в атмосфері особливої пошани до народних традицій, слова, пісні, казок, легенд, переказів формувався характер майбутнього письменника. Навчався Куліш у Новгород-Сіверській гімназії, потім (1837—1839) на правах вільного слухача відвідував лекції в Київському університеті, хоча повного курсу навчання так і не пройшов. Опісля вчителював у Луцьку (1842) та Києві (1843—1845), де згодом почав працювати як археограф під керівництвом М.Максимовича.
Слайд №4
	Тут він зазнав у релігійно-філософському плані впливу П.Авсенєва, зійшовся з М.Гулаком, М.Костомаровим і В.Білозерським, які стали засновниками на межі 1845—1846 рр. Кирило-Мефодіївського братства. У цей же час П.Куліш заявляє про себе як письменник. Пізніше П.Куліш працює на різних посадах у Києві, Рівному.
Слайд №5
	Як співробітник Київської археографічної комісії, він подорожує Правобережною Україною, вивчає історичні документи й пам’ятки минулих епох, знайомиться з фольклором і народним життям. До цього періоду належать його балади, повість «Михайло Чарнышенко, или Малороссия восемьдесят лет назад» та епопея «Україна», видані 1843 р. в Києві. Під впливом М.Максимовича Пантелеймон Олександрович захопивсь українською історією та етнографією.
Слайд №6
	У 1845 р. Куліша було запрошено до Петербурзького університету на посаду викладача російської мови для іноземних студентів. Переїхавши до північної столиці, він бере шлюб з Олександрою Білозерською. Пізніше вона стала відомою українською письменницею, яка публікувалася під псевдонімом Ганна Барвінок. Олександра Білозерська
Слайд №7
	Їде у відрядження до Польщі для вивчення мов, побуту, історії та культури західних слов’ян. Через кілька місяців після приїзду до Варшави, вже 1847 р., його було заарештовано у справі Кирило-Мефодіївського братства й відправлено на слідство до Петербурга. У вироку йшлося про чотири місяці ув’язнення (в Петропавловській фортеці) й заслання до В’ятки. Завдяки клопотанню друзів покарання замінили поселенням (під наглядом поліції) в Тулі та забороною друкуватися.
Слайд №8
	У 1856—1857 рр. Куліш видає «Записки о Южной Руси» у двох томах, потім — перший історичний роман українською мовою «Чорна Рада» (1859). 1850 р. Куліш одержав дозвіл на повернення до Петербурга.
Слайд №9
	Наприкінці 50-х років у Петербурзі зібралося багато колишніх членів Кирило-Мефодіївського братства, зокрема М.Костомаров, В.Білозерський і Т.Шевченко. В.Білозерський М.Костомаров Т.Шевченко Залишаючись прихильниками ідей народної освіти й соціального звільнення, в обстановці суспільних перетворень, ініційованих під егідою Олександра II, вони всі разом активно включилися в роботу.
Слайд №10
	У той час на урядовому рівні постало питання про відкриття початкових українських шкіл, для роботи яких Куліш підготував і видав свою «Граматку» (1857).
Слайд №11
	Тоді ж у Петербурзі він заснував видавництво, де публікував українських письменників, минулих і сучасних, а також почав випускати альманах «Хата». Разом із В.Білозерським, М.Костомаровим і Т.Шевченком він створює петербурзьку українську «Громаду» та випускають журнал «Основа», що виходив у 1861 — 1862 рр.; у ньому Куліш умістив кілька своїх літературних та історичних творів, зокрема один розділ «Історії України від найдавніших часів», «Хмельнищину» і «Виговщину». У 1862 р. виходить друком його поетична збірка «Досвітки. Думи і поеми».
Слайд №12
	У середині 60-х років Куліш активно друкує у львівських періодичних виданнях свої твори, зокрема «Руїну». 1868 р. йде у відставку й вирушає за кордон і безпосередньо знайомиться з культурою західних країн, але значну частину часу мешкає у Львові, де співпрацює з місцевими журналами й публікує свої переклади біблійних текстів українською мовою. Ювілейне видання Біблії Куліша,Нечуя-Левицького та Пулюя.
Слайд №13
	Наприкінці 60-х років ставлення Куліша до ролі козацтва в історії стає відверто негативним. Масові народні повстання XVI—XVII ст. він трактує тепер як руйнівну стихію, що протистоїть цивілізаторській місії Польщі на сході. 1871 р. повертається в Російську імперію, де продовжує досліджувати історію українського козацтва. На схилі віку він цілком щиро схиляється до позитивної оцінки факту возз’єднання України з Московією. З цих позицій написані тритомна «История воссоединения Руси» з додатковим томом «Материалов» (1874—1877), а також «Мальована Гетьманщина» (1876) і «Казаки по отношению к государству и обществу» (1877).
Слайд №14
	У 1881 р. знову переїжджає до Львова, де видає другу збірку віршів «Хуторна поезія», в якій уміщує «Зазивний лист до української інтелігенції» із закликом іо культосвітньої роботи всупереч усім несприятливим обставинам. П.Куліш
Слайд №15
	Розчарувавшись у громадській діяльності, Пантелеймон Олександрович на схилі літ повертається до рідних країв і оселяється на своєму хуторі Мотронівка на Чернігівщині.
Слайд №16
	Цілком віддається творчій роботі: пише драму «Байда, князь Вишневенький» і поему «Маруся Богуславка», видає в Женеві третю збірку віршів «Дзвін». Будучи поліглотом, він робить численні переклади українською мовою з Біблії, В.Шекспіра, Дж.Байрона, Й.В.Ґете, Ф.Шіллера, Г.Гейне. Куліш скінчив свій вік «у сільському схимництві» на хуторі Мотронівка (тепер у складі села Оленівка Борзнянського району Чернігівської області) 2 (14) лютого 1897 р., на 78-му році життя