Пантелеймон Куліш


Слайды и текст этой презентации

Слайд №1
Пантелеймон Куліш (1819-1897)

Слайд №2
«Не забудеш мене, поки віку твого, моя нене Вкраїно,Поки мова твоя голосна у піснях, як срібло чисте дзвонить.На що глянеш, усюди згадаєш твого бідолашного сина;Туподумство людське, моя нене, від тебе його не заслонить.» П. Куліш
Народився Пантелеймон Олександрович Куліш 7 серпня 1819 року в містечку Вороніж колишнього Глухівського повіту Чернігівської губернії (тепер — Шосткинський район Сумської області).

Був дитиною від другого шлюбу заможного селянина Олександра Андрійовича і дочки козацького сотника Івана Гладкого Катерини.

Слайд №3
Дитинство хлопця пройшло на хуторі під Воронежем, де в атмосфері особливої пошани до народних традицій, слова, пісні, казок, легенд, переказів формувався характер майбутнього письменника.
Навчався Куліш у Новгород-Сіверській гімназії,
потім (1837—1839) на правах вільного слухача відвідував лекції в Київському університеті, хоча повного курсу навчання так і не пройшов.

Опісля вчителював у Луцьку (1842) та Києві (1843—1845), де згодом почав працювати як археограф під керівництвом М.Максимовича.

Слайд №4
Тут він зазнав у релігійно-філософському плані впливу П.Авсенєва, зійшовся з М.Гулаком, М.Костомаровим і В.Білозерським, які стали засновниками на межі 1845—1846 рр. Кирило-Мефодіївського братства.

У цей же час П.Куліш заявляє про себе як письменник.

Пізніше П.Куліш працює на різних посадах у Києві, Рівному.

Слайд №5
Як співробітник Київської археографічної комісії, він подорожує Правобережною Україною, вивчає історичні документи й пам’ятки минулих епох, знайомиться з фольклором і народним життям.

До цього періоду належать його балади, повість «Михайло Чарнышенко, или Малороссия восемьдесят лет назад» та епопея «Україна», видані 1843 р. в Києві.
Під впливом М.Максимовича Пантелеймон Олександрович захопивсь українською історією та етнографією.

Слайд №6
У 1845 р. Куліша було запрошено до Петербурзького університету на посаду викладача російської мови для іноземних студентів.

Переїхавши до північної столиці, він бере шлюб з Олександрою Білозерською. Пізніше вона стала відомою українською письменницею, яка публікувалася під псевдонімом
Ганна Барвінок.
Олександра Білозерська

Слайд №7
Їде у відрядження до Польщі для вивчення мов, побуту, історії та культури західних слов’ян.

Через кілька місяців після приїзду до Варшави, вже 1847 р., його було заарештовано у справі Кирило-Мефодіївського братства й відправлено на слідство до Петербурга.
У вироку йшлося про чотири місяці ув’язнення (в Петропавловській фортеці) й заслання до В’ятки. Завдяки клопотанню друзів покарання замінили поселенням (під наглядом поліції) в Тулі та забороною друкуватися.

Слайд №8
У 1856—1857 рр. Куліш видає «Записки о Южной Руси» у двох томах, потім — перший історичний роман українською мовою «Чорна Рада» (1859).
1850 р. Куліш одержав дозвіл на повернення до Петербурга.
Слайд №9
Наприкінці 50-х років у Петербурзі зібралося багато колишніх членів Кирило-Мефодіївського братства, зокрема М.Костомаров, В.Білозерський і Т.Шевченко.

В.Білозерський
М.Костомаров
Т.Шевченко
Залишаючись прихильниками ідей народної освіти й соціального звільнення, в обстановці суспільних перетворень, ініційованих під егідою Олександра II, вони всі разом активно включилися в роботу.

Слайд №10
У той час на урядовому рівні постало питання про відкриття початкових українських шкіл, для роботи яких Куліш підготував і видав свою «Граматку» (1857).
Слайд №11
Тоді ж у Петербурзі він заснував видавництво, де публікував українських письменників, минулих і сучасних, а також почав випускати альманах «Хата».

Разом із В.Білозерським, М.Костомаровим і Т.Шевченком він створює петербурзьку українську «Громаду» та випускають журнал «Основа», що виходив у 1861 — 1862 рр.; у ньому Куліш умістив кілька своїх літературних та історичних творів, зокрема один розділ «Історії України від найдавніших часів», «Хмельнищину» і «Виговщину».

У 1862 р. виходить друком його поетична збірка «Досвітки. Думи і поеми».

Слайд №12
У середині 60-х років Куліш активно друкує у львівських періодичних виданнях свої твори, зокрема «Руїну».

1868 р. йде у відставку й вирушає за кордон і безпосередньо знайомиться з культурою західних країн, але значну частину часу мешкає у Львові, де співпрацює з місцевими журналами й публікує свої переклади біблійних текстів українською мовою.
Ювілейне видання Біблії Куліша,Нечуя-Левицького
та Пулюя.

Слайд №13
Наприкінці 60-х років ставлення Куліша до ролі козацтва в історії стає відверто негативним. Масові народні повстання XVI—XVII ст. він трактує тепер як руйнівну стихію, що протистоїть цивілізаторській місії Польщі на сході.

1871 р. повертається в Російську імперію, де продовжує досліджувати історію українського козацтва.

На схилі віку він цілком щиро схиляється до позитивної оцінки факту возз’єднання України з Московією.
З цих позицій написані тритомна «История воссоединения Руси» з додатковим томом «Материалов» (1874—1877), а також «Мальована Гетьманщина» (1876) і «Казаки по отношению к государству и обществу» (1877).

Слайд №14
У 1881 р. знову переїжджає до Львова, де видає другу збірку віршів «Хуторна поезія»,

в якій уміщує «Зазивний лист до української інтелігенції» із закликом іо культосвітньої роботи всупереч усім несприятливим обставинам.

П.Куліш

Слайд №15
Розчарувавшись у громадській діяльності, Пантелеймон Олександрович на схилі літ повертається до рідних країв і оселяється на своєму хуторі Мотронівка на Чернігівщині.
Слайд №16
Цілком віддається творчій роботі: пише драму «Байда, князь Вишневенький» і поему «Маруся Богуславка», видає в Женеві третю збірку віршів «Дзвін».

Будучи поліглотом, він робить численні переклади українською мовою з Біблії, В.Шекспіра, Дж.Байрона, Й.В.Ґете, Ф.Шіллера, Г.Гейне.
Куліш скінчив свій вік «у сільському схимництві» на хуторі Мотронівка (тепер у складі села Оленівка Борзнянського району Чернігівської області) 2 (14) лютого 1897 р., на 78-му році життя