Козацький портрет


Слайды и текст этой презентации

Слайд №1
Козацький портрет
Виконала
студентка групи ФБС-312
ЛИТВИНЕНКО ОЛЕСЯ

Слайд №2
«КОЗАЦЬКІ ПОРТРЕТИ» (тюркск. kazak — «вільна людина, волоцюга, вершник») — різновид народних українських картин, близьких до парсуни (синонім сучасного поняття портрет незалежно від стилю, техніки зображення, місця і часу написання, спотворення слова «персона», яким в XVII столітті називалися світські портрети) і мальовки (декоративні розписи, головним чином із зображенням польових трав і квітів, чудовим поєднанням натуралістичності і стилізації, яскравості фарб і узагальненості малюнка, фантастичністю композицій) XVII-XVIII ст.
Парсуна М. В. Скопина-Шуйского
Слайд №3
В залежності від свого утилітарного призначення козацький портрет мав парадну форму або носив камерний характер.
Ктитор — особа, що виділити кошти на будівництво або ремонт православного храму чи монастиря, або на його прикраси іконами, фресками, предметами декоративно-прикладного мистецтва.
Парадні портрети представляють ктиторські та донаторські портрети козацької старшини, виконані в іконописній манері (портрети М. Миклашевського, Д.Єфремова, В. Дунін-Барковського), які мали висіти в церкві. На них портретовані одягнені в розкішний одяг, з атребутами влади, обовязково присутній герб та написи на зображенні.
У Католицькій церкві така особа називається донатором.
В.М.Васнецов. Княгиня Ольга c зображенням побудованого нею храму в руках
Портрет болгарського севастократора Калояна та Його дружини Десіславі
Слайд №4
Портрет М. Миклашевського
Портрет Д.Єфремова
Слайд №5
Портрет В. Дунін-Барковського
Слайд №6
Камерного характеру набули портрети Дараганова, Родзянки, Забіли, Сулими, Полуботка. На відміну від донаторських портретів, вони мали більш світський характер.
Портрет С.Сулими
Портрет Є.Дарагана
Слайд №7
Портрет Полуботка
Слайд №8
Образ рядового козака найглибше розкривається саме в картинах «Козак-бандурист».
Слайд №9
ХVII ст. дарує пам’ятки, в яких відобразилися антифеодальні селянсько-козацькі виступи. До таких портретів відносимо невеликі за розмірами, погрудні чи поясні портрети народних улюбленців С.Палія, С.Чалого, М.Залізняка та І.Гонти, одягнутих в недорогий селянський одяг, зі списом або мечем в руці.
Портрет С. Палія
Портрет М.Залізняка
Слайд №10
Портрети І.Гонти
Слайд №11
«Козаки-мамаї» — народні картини, що виконувалися олією на полотні і служили прикрасою українського дому. Вони зображували народних героїв, легендарні образи захисників українських земель, «степових лицарів». Такі картини є своєрідним пам’ятником «невідомому козакові», вони пов’язані і з музичним фольклором — «думами», народними піснями про козацької вольниці.
«Козак-мамай» зазвичай зображається сидячим по-турецьки під дубом (символ сили), що грає на бандурі (мрія про свободу). Поруч кінь — символ мандрів. Лук і стріли лежать напоготові, шабля висить на дереві.
Слайд №12
Слайд №13
Слайд №14
Слайд №15
В основі козацького портрета лежала потреба піднесення суспільного престижу, що поєднувалося з гуманістичним уявленням про гідність людини та її становою приналежністю. Портрет відзначався проникненням у внутрішній психологічний світ людини, показував її характер, вдачу, якості. Уся увага зосереджувалась на обличчі. Одяг не відвертав уваги глядача. Не лише зображення І. Гуляшецького, І. Сулими та інших, а й класичний «козак — бандурист» чи козак Мамай у народному малярстві не мають рис суворих воїнів, а лише ознаки елегійних роздумів.
Портрети І. Сулими
Слайд №16
Висновок
В ХVІІ — ХVІІІ століттях утворюється та розвивається різновид народних український картин – козацький портрет. Картини мають риси народного примітивного мистецтва, але не в сенсі архаїчності, нерозвиненості стилю, а навпаки — закінченого, своєрідно класичного прояву. Козацькі портети мали не тільки художнє значення, а й відігравалb свою роль у пошуку генетичних коренів, піднесенні національної самосвідомості українського народу.
Слайд №17
Дякую за увагу!