Козацький портрет

Главная Украинский язык

Скачать презентацию (11.09 мб)

Слайды и текст этой презентации

Слайд №1
	Козацький портрет Виконала студентка групи ФБС-312 ЛИТВИНЕНКО ОЛЕСЯ

Слайд №2
	«КОЗАЦЬКІ ПОРТРЕТИ» (тюркск. kazak — «вільна людина, волоцюга, вершник») — різновид народних українських картин, близьких до парсуни (синонім сучасного поняття портрет незалежно від стилю, техніки зображення, місця і часу написання, спотворення слова «персона», яким в XVII столітті називалися світські портрети) і мальовки (декоративні розписи, головним чином із зображенням польових трав і квітів, чудовим поєднанням натуралістичності і стилізації, яскравості фарб і узагальненості малюнка, фантастичністю композицій) XVII-XVIII ст. Парсуна М. В. Скопина-Шуйского
Слайд №3
	В залежності від свого утилітарного призначення козацький портрет мав парадну форму або носив камерний характер. Ктитор — особа, що виділити кошти на будівництво або ремонт православного храму чи монастиря, або на його прикраси іконами, фресками, предметами декоративно-прикладного мистецтва. Парадні портрети представляють ктиторські та донаторські портрети козацької старшини, виконані в іконописній манері (портрети М. Миклашевського, Д.Єфремова, В. Дунін-Барковського), які мали висіти в церкві. На них портретовані одягнені в розкішний одяг, з атребутами влади, обовязково присутній герб та написи на зображенні. У Католицькій церкві така особа називається донатором. В.М.Васнецов. Княгиня Ольга c зображенням побудованого нею храму в руках Портрет болгарського севастократора Калояна та Його дружини Десіславі
Слайд №4
	Портрет М. Миклашевського Портрет Д.Єфремова
Слайд №5
	Портрет В. Дунін-Барковського
Слайд №6
	Камерного характеру набули портрети Дараганова, Родзянки, Забіли, Сулими, Полуботка. На відміну від донаторських портретів, вони мали більш світський характер. Портрет С.Сулими Портрет Є.Дарагана
Слайд №7
	Портрет Полуботка
Слайд №8
	Образ рядового козака найглибше розкривається саме в картинах «Козак-бандурист».
Слайд №9
	ХVII ст. дарує пам’ятки, в яких відобразилися антифеодальні селянсько-козацькі виступи. До таких портретів відносимо невеликі за розмірами, погрудні чи поясні портрети народних улюбленців С.Палія, С.Чалого, М.Залізняка та І.Гонти, одягнутих в недорогий селянський одяг, зі списом або мечем в руці. Портрет С. Палія Портрет М.Залізняка
Слайд №10
	Портрети І.Гонти
Слайд №11
	«Козаки-мамаї» — народні картини, що виконувалися олією на полотні і служили прикрасою українського дому. Вони зображували народних героїв, легендарні образи захисників українських земель, «степових лицарів». Такі картини є своєрідним пам’ятником «невідомому козакові», вони пов’язані і з музичним фольклором — «думами», народними піснями про козацької вольниці. «Козак-мамай» зазвичай зображається сидячим по-турецьки під дубом (символ сили), що грає на бандурі (мрія про свободу). Поруч кінь — символ мандрів. Лук і стріли лежать напоготові, шабля висить на дереві.
Слайд №12

Слайд №13

Слайд №14

Слайд №15
	В основі козацького портрета лежала потреба піднесення суспільного престижу, що поєднувалося з гуманістичним уявленням про гідність людини та її становою приналежністю. Портрет відзначався проникненням у внутрішній психологічний світ людини, показував її характер, вдачу, якості. Уся увага зосереджувалась на обличчі. Одяг не відвертав уваги глядача. Не лише зображення І. Гуляшецького, І. Сулими та інших, а й класичний «козак — бандурист» чи козак Мамай у народному малярстві не мають рис суворих воїнів, а лише ознаки елегійних роздумів. Портрети І. Сулими
Слайд №16
	Висновок В ХVІІ — ХVІІІ століттях утворюється та розвивається різновид народних український картин – козацький портрет. Картини мають риси народного примітивного мистецтва, але не в сенсі архаїчності, нерозвиненості стилю, а навпаки — закінченого, своєрідно класичного прояву. Козацькі портети мали не тільки художнє значення, а й відігравалb свою роль у пошуку генетичних коренів, піднесенні національної самосвідомості українського народу.
Слайд №17
	Дякую за увагу!