Базові інститути національної економіки


Слайды и текст этой презентации

Слайд №1
Базові інститути національної економіки
Виконав студент
Групи ФБС-310
Демченко Євген

Слайд №2
Особлива увага останнім часом як у країнах постіндустріального типу, так і в країнах з трансформаційною економікою, приділяється таким інституціям, як демократія та свобода.
Слайд №3
Демократія (грец. demokratia — народовладдя) — форма суспільної влади і держави, що ґрунтується на визнанні народу як джерела влади.
Слайд №4
Головними принципами демократії є:

рівноправність усіх громадян;
наділення їх соціальними, політичними, національними та іншими правами та свободами, що закріплюються в законі та традиціях;
право на участь в управлінні державою і суспільством;
підпорядкування меншості більшості.

Слайд №5
Основою демократії в економічній підсистемі кожного суспільства, тобто національної економіки, є:
економічна демократія, що означає реальну можливість і право реалізувати свої права власності (задеклароване і фактичне) працівника на свою робочу силу, на частку власності (колективної і державної) у формі певної кількості акцій та її реалізації через механізм привласнення економічного мінімуму дивідендів, або право на частку приватної власності, на управління власністю; право індивідів на власний розсуд обирати сферу діяльності тощо.
Слайд №6
Економічна демократія — теорія, практика і наслідки втілення принципів демократії в економічні відносини, демократизація всього господарського механізму суспільства.
Слайд №7
Концепція економічної демократії була започаткована у працях фабіанців Е. Бернштейна, австромарксиста К. Репера, теоретика соціал-демократичної партії Німеччини Ф. Нафталі («господарча демократія»). Після 1945 р. розроблялася в Німеччині, Австрії, в соціал-демократичних партіях Скандинавії. Нові форми економічної демократії з’явилися в Іспанії (Мондрагонська група кооперативів), США (американська програма ESOP (Employe Stock Ownership Plan) план робітничої акціонерної власності), СРСР. І це лише деякі аспекти прояву економічної демократії.
Слайд №8
На рівні національної економіки розвиток економічної демократії передбачає:

наявність органів соціального партнерства або економічного самоуправління;
процес залучення профспілок до співволодіння підприємством через збільшення частки участі (фондів) у прибутках підприємств;
контроль виробничих рад за значною сферою господарської діяльності (зайнятість, соціальна політика, гуманізація праці тощо).

Слайд №9
Діяльність держави повинна бути спрямована на створення сприятливих умов для розвитку демократії національної економіки, саме тому за нею залишаються такі функції:

забезпечення кредитів та інвестицій;
розвиток системи навчання і перепідготовки кадрів;
засобів доступу працівників до виробничої економічної та іншої інформації на рівні підприємства, регіону, галузі тощо;
визначення стратегії суспільного розвитку;
розв’язання загальнонаціональних завдань;
визначення пріоритетних напрямів в економіці тощо.

Слайд №10
Особливого значення при розвитку демократичної національної економіки набувають права людини.
Права людини — розроблена на основі прийнятої ООН Загальної декларації прав людини сукупність основних прав особистості, які значною мірою визначають соціальну політику розвинутих країн світу.

Головним серед них є право на життя, оскільки позбавлення цього права унеможливлює реалізацію інших прав людини, їхній захист.
Пріоритетний принцип концепції прав людини — рівність усіх перед законом, що стверджує верховенство прав особистості.
Слайд №11
Економічна свобода в найширшому значенні — це форми і варіанти економічної поведінки підприємств, сім’ї, окремих громадян у виборі сфери застосування своїх здібностей, знань, професії, способів розподілу доходів, споживання матеріальних і духовних благ.
Слайд №12
Основою економічної свободи є:
плюралізм форм власності, зокрема існування приватної, колективної, державної, інтегрованої власності та їх різновидів;
наявність політичної свободи;
досконале законодавство, зорієнтоване на права людини;
економічний прогрес;
відсутність значної кількості безробітних тощо.
Слайд №13
Економічна свобода економічних суб’єктів (суб’єктів господарювання) — це право привласнювати об’єкти власності, обирати сфери прикладання своїх знань, здібностей у межах різних форм власності та організаційно-правових форм господарювання, а також способів придбання ресурсів, розподілу доходів, споживання благ.
Слайд №14
Основними економічними суб’єктами виступають домашні господарства, підприємства, фірми і держава (органи державного управління, державні установи).
Економічна свобода в межах домашнього господарства здійснюється відтворенням людських ресурсів, самостійним прийняттям рішень щодо споживання матеріальних і духовних благ, тому економічна свобода таких господарств конкретизується у свободі вибору споживачів.
Економічна свобода найманих працівників обмежується тим, що вони володіють лише власністю на свою робочу силу і позбавлені власності на інші фактори виробництва. 
Слайд №15
Таким чином, економічні системи суспільства виступають структурованим комплексом економічних інститутів, набір яких приблизно однаковий у будь-якій національній системі господарювання, проте прояви та форми його реалізації різні. Так, країни з ринковою економікою стоять на вищих щаблях розвитку громадянського суспільства та адекватних їх розвитку систем політичного устрою і господарювання. А країни з трансформаційною економікою та ті, що розвиваються, перебувають на стадії формування власних підвалин демократичного розвитку, формування структурних та функціональних елементів політичної та економічної підсистем суспільної життєдіяльності.
Слайд №16
Дякую за увагу!