Економічне районування України

Главная Украинский язык

Скачать презентацию (0.06 мб)

Слайды и текст этой презентации

Слайд №1

Економічне районування України
Підготувала студентка
Групи ФБС – 212
Дробот Анастасія

Слайд №2
	Районування – це загальнонауковий метод систематизації інформації у найрізноманітніших цілях. Виходячи з цього, економічне районування – це метод систематизації інформації про територіальну організацію продуктивних сил та територіальні відмінності соціально-економічного життя країни. У той же час, згідно зі змістом цієї категорії, економічне районування – це процес поділу країни на економічні райони, які історично склалися у процесі розвитку і розміщення продуктивних сил, господарського освоєння території.
Слайд №3
	Кожен економічний район відзначається своїми суспільно-територіальними властивостями та повинен розвиватися згідно з індивідуальною стратегією розвитку продуктивних сил, яка б виходила із загальнодержавних цілей та можливостей, і ресурсів відповідної території. Вивченням продуктивних сил економічних районів, обгрунтуванням стратегії їх соціально-економічного розвитку займається економічне районування, яке в цьому ракурсі виступає як наука – важлива складова в палітрі економічної науки.
Слайд №4
	Економічне районування – найважливіша передумова дієвого регіонального програмування, проведення ефективної державної регіональної політики.
Слайд №5
	Методологічні основи економічного районування закладені у дослідженнях цілого ряду вчених-районологів, зокрема, у працях М.М. Колосовського, М.М. Баранського, П.М. Алампієва, Ю.Г. Саушкіна, А.М. Колотьєвського, І.В. Нікольського та інших. Плідно працювали в галузі економічного районування такі українські вчені, як О.Г. Діброва, К.Т. Воблий, М.М. Паламарчук, Ф.Д. Заставний, М.Д. Пістун, Д.І. Шаблій, А.Т. Ващенко, І.О. Горленко, Л.М. Корецький, С.С. Мохначук, В.А. Поповкін.
Слайд №6
	Чинники,які впливають на виділення районів: характер виробничих відносин, способів виробництва; геополітичне положення; територіальний поділ праці і спеціалізацію господарської діяльності; природні умови і ресурси; населення з його трудовими навиками, комунікаційними, етнічними, національними особливостями, відмінностями у способі життя; характер виробничо-технологічної взаємо-пов’язаності, інтегрованості виробництва; систему розселення і територіальної організації виробничої та соціальної інфраструктури та ін.
Слайд №7
	Виділяють два основних види економічного районування: загальне (або інтегральне) та галузеве. Інтегральне районування відображає просторову взаємодію всіх компонентів суспільно-географічних комплексів на певній території. Це районування передбачає розчленування території як цілісного природничо-соціо-економічного явища. Загальне районування охоплює природу й усе народне господарство певної країни з усіма його галузями та зв’язками.
Слайд №8
	Інтегральне районування здійснюється на двох рівнях: макрорівень (для України це виділення трьох економічних макрорайонів); мезорівень (від 5-ти до 10-ти мезорайонів).
Слайд №9
	Галузеве економічне районування поділяє територію країни на окремі райони, виходячи з однієї певної ознаки – однієї галузі виробництва. Отже, галузевий район – це територія з підвищеною концентрацією виробництва, продукції чи послуг відповідної галузі, що характеризуються специфічними місцевими умовами, їх структурою, проблемами і перспективами розвитку, його територіальною організацією і положенням в системі міжгалузевого господарського комплексу. Це може бути промислове, водогосподарське районування та ін. Районування сільськогосподарського виробництва приймає до уваги лише сільське господарство, структуру сільськогосподарських угідь, спеціалізацію, типи сільськогосподарського виробництва. Галузеве районування є обов’язко-вою аналітичною передумовою встановлення меж інтегральних районів.
Слайд №10
	Значний внесок у розвиток нової сітки економічних районів України зробили в останні роки такі українські вчені, як М.М. Паламарчук, М.Д. Пістун, Ф.Д. Заставний, О.І. Шаблій і В.А. Поповкін. Так, Ф.Д. Заставний виділив дев’ять мезорайонів, що входять до трьох макрорайонів, які названі: Східний, Західний, Південний.
Слайд №11
	Удосконалення сітки економічного районування – безперервний процес, в основі якого лежить розвиток продуктивних сил під впливом науково-технічного прогресу, Концепції стійкого розвитку. На вдосконалення системи економіч-ного районування впливає і трансформація правового, інвестиційного, економічного простору, а також науковий пошук і створення нових знань у галузі складних природничо-суспільних відносин та їх територіальної організації.
Слайд №12
	П’ять макроекономічних районів:1. Центральноукраїнський (Київська, Чернігівська, Житомирська, Черкаська, Кіровоградська області);2. Донбас та Нижнє Придніпров’я (Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Запорізька області);3. Слобідська Україна (Харківська, Сумська, Полтавська області);4. Причорноморський (Одеська, Миколаївська, Херсонська області та Автономна Республіка Крим);5. Західноукраїнський (Рівненська, Волинська, Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Вінницька, Хмельницька, Закарпатська, Чернівецька області).
Слайд №13

Слайд №14
	Дякую за увагу!