Логіка як основа філософського світогляду — Основа понятійного мислення
Слайды и текст этой презентации
| Слайд №1 | |
 |
Лекція 1. Тема 1. Логіка як основа філософського світогляду Тема 2. Основа понятійного мислення План лекції: Визначення логіки як науки. Поняття логічної форми. Істинність і правильність мислення. Основні етапи розвитку логіки. Поняття як форма мислення. Види понять за обсягом і змістом. Логічні відношення між поняттями. Логічні операції з поняттями. |
| Слайд №2 | |
 |
Семінарське заняття №1. План : Мислення як предмет вивчення логіки. Логіка як наука: а) істинність і правильність мислення; б) логічні форми; в) логіка і мова. Теоретичне і практичне значення логіки. Історичні етапи становлення логічних знань. |
| Слайд №3 | |
 |
Семінарське заняття 2. План : Поняття та форма мислення. Види понять. Логічні відношення між поняттями. Поділ понять. Визначення понять. |
| Слайд №4 | |
 |
Cамостійна робота №1:
Опрацювати за підручником, законспектувати у вигляді тез відповіді на питання: 1.Логічні вчення античності. |
| Слайд №5 | |
 |
Самостійна робота № 2 Опрацювати за підручником, законспек-тувати у вигляді тез відповіді на питання : Явне визначення,неявне визначення. |
| Слайд №6 | |
 |
Термін «логіка» від давньогрецького слова «логос» (lоgоs), — «слово», — «поняття», — «вчення», — «розум», — «закономірність» |
| Слайд №7 | |
 |
Засновники У стародавній Греції термін « lоgоs » вперше запровадив Геракліт (544-483 рр. до н.е.). Ввів у науку давньогрецький філософ Демокріт (460-370 рр. до н.е.). Засновником логіки вважають давньогрецького філософа Аристотеля (384-322-рр. до н.е.), який вперше в історії античної філософії зробив людську думку предметом наукового дослідження. |
| Слайд №8 | |
 |
Три основні значення терміна:
Об’єктивна: логіка об’єктивної дійсності, логіка фактів, логіка суспільного розвитку, логіка економіки. |
| Слайд №9 | |
 |
логіка вчить: правильно мислити, тобто запобігати помилковим судженням, забезпечувати правильну побудову думок, виробляє вміння послідовно викладати знання, дисциплінує наше мислення |
| Слайд №10 | |
 |
Пізнання це процес відображення об’єктивного світу в свідомості людини, що являє собою єдність живого споглядання і абстрактного мислення, єдність чуттєвого і раціонального |
| Слайд №11 | |
 |
Складові процесу пізнання: чуттєві Відчуття — це відображення окремих властивостей, ознак, якостей предметів — їхнього кольору, запаху, густини, смаку. Сприйняття — це відображення предмета в цілому, без виділення його окремих властивостей і сторін. Уявлення — це відтворення в свідомості людини раніше сприйнятого предмета. |
| Слайд №12 | |
 |
Складові процесу пізнання: раціональні (абстрактні) Виражені у трьох основних формах: поняття, судження, умовиводи. Предметом науки логіки є розкриття змісту цих трьох форм. |
| Слайд №13 | |
 |
Особливості раціонального пізнання Опосередковане відображення дійсності. Узагальнене відображення світу. Активне і цілеспрямоване пізнання. Нерозривний зв’язок з мовою. |
| Слайд №14 | |
 |
Мислення і мова Мислення — це опосередкована форма пізнання, яка розкриває суттєві і закономірні зв’язки дійсності, мова є формою мислення, його матеріальною оболонкою, змістом мислення є свідомість як найвища форма відображення дійсності. |
| Слайд №15 | |
 |
Логічна форма це структура, побудова думки, спосіб зв’язку її складових частин. |
| Слайд №16 | |
 |
Поняття (Суб’єкт — S) відображають певну сукупність загальних, істотних властивостей або ознак певних явищ(предметів). Наприклад: Девальвація — це зменшення офіційного золотого вмісту грошової одиниці держави або зниження її курсу по відношенню до валюти інших країн. Вексель — це письмове зобов’язання боржника сплатити визначену суму грошей у визначений строк. |
| Слайд №17 | |
 |
Судження Структура судження: суб’єкт – S (логічний предмет судження, підмет), предикат – Р (логічний присудок , який відтворює ознаку, що належить предмету думки), суб’єкт і предикат пов’язані словом «є», яке називається зв’язкою, Слово, яке вказує на кількість, називається квантором. Формули: усі S Є P, деякі S є Р; деякі S не є Р; жодне S не є Р. |
| Слайд №18 | |
 |
Умовиводи Структура: а) складаються з трьох суджень, із яких перші два є вихідними (засновками), а останнє — вивідним судженням (висновком). б) у вихідних судженнях (засновках) умовиводу міститься одне спільне поняття, яке відсутнє у вивідному судженні. Формула: М-Р S-М S-Р |
| Слайд №19 | |
 |
Формальна логіка досліджуючи форми мислення, відхиляється від конкретного змісту думки, виявляє лише загальне у них , їхню структуру. |
| Слайд №20 | |
 |
За змістом міркування поділяються: Істинне правильно, адекватно відтворює об’єктивну дійсність. Хибне не відповідає дійсності, викривлює її. |
| Слайд №21 | |
 |
За формою (структурою)міркування поділяються: Правильне міркування — здійснюється відповідно до правил і законів логіки. Неправильне міркування — це те, в якому внаслідок порушення законів та правил логіки припускаються логічних помилок. |
| Слайд №22 | |
 |
Логічні помилки Паралогізм — логічна помилка, яка може виникати через незнання. Софізм — міркування, яке ґрунтується на свідомому порушенні законів і принципів формальної логіки, на навмисному використанні хибних аргументів для досягнення перемоги в дискусіях, публічних диспутах, суперечках. |
| Слайд №23 | |
 |
Правильне міркування Якщо міркування є правильним і його засновки є істинні, то отриманий висновок завжди буде істинним. Якщо в правильних міркуваннях зустрічаються хибні засновки, то висновок може бути або хибним, або істинним: а) В усіх європейських державах — республіканська форма правління (хибне). Англія — держава Європи (істинне). Отже, Англія — республіка (хибне). . б) В усіх європейських державах — республіканська форма правління (хибне). Франція — європейська держава (істинне). Отже, Франція — республіка (істинне). |
| Слайд №24 | |
 |
Неправильне міркування У неправильних міркуваннях з істинними засновками висновок також може бути або істинним, або хибним: а) Будь-який університет є вищим навчальним закладом (істинне). Тернопільська академія народного господарства — не університет (істинне). Отже, Тернопільська академія народного господарства не є вищим навчальним закладом (хибне). б) Будь-який університет є вищим навчальним закладом (істинне). Тернопільська школа №3 — не університет (істинне).____________ Отже, Тернопільська школа № 3 не є вищим навчальним закладом (істинне). |
| Слайд №25 | |
 |
Знання основ логіки По-перше, формує логічну культуру мислення людини, вчить мислити правильно, коректно аргументувати власну точку зору. По-друге, методи логіки використовуються в науковій діяльності. По-третє, в галузі філософії сприяє побудові абстрактно-логічних конструкцій. По-четверте, ефективно здійснювати формалізований аналіз економічної інформації, запрограмувати цю інформацію на ПЕОМ. По-п’яте, юристу правильно побудувати логічно струнку, добре аргументовану промову (обвинувачення, захист). По-шосте, в наукових суперечках, диспутах, дискусіях, в умінні вести політику, в парламентській, політичній діяльності. |
| Слайд №26 | |
 |
Основні етапи розвитку логіки традиційний (IV ст. до н.е. — друга половина XIX ст.),і сучасний (друга половина XIX ст. — до нашого часу). |
| Слайд №27 | |
 |
Традиційний етап розвитку логіки Вивчає структуру умовиводів, суджень, понять та операції над ними; Представники: Аристотель (383-322 до. н.е.); Ф.Беконом (1501-1626); Джон Стюарт Мілль (1806-1873) |
| Слайд №28 | |
 |
Сучасний етап – класична логіка (ХІХ ст.-ХХ ст.) Логіка висловлювань та предикатів, яка спирається на принцип двозначності (хибності та істинності) Представники: Р. Декарт (1569-1650); Г.В. Лейбніц (1646-1716); І. Кант (1724-1804); Г.Гегель (1770-1831) |
| Слайд №29 | |
 |
Сучасний етап – некласична логіка (кін. ХІХ – ХХ ст.) алетична логіка; темпоральна логіка; епістемічна логіка; деонтична логіка; аксіологічна логіка; логіка дії Представники: К.Льюіс (1883-1964); Я.Лукасевич (1878-1956) |
| Слайд №30 | |
 |
4. Поняття — це форма мислення, яка відображає найбільш істотні загальні і відмінні ознаки предметів. |
| Слайд №31 | |
 |
Предметами думки можуть бути: матеріальні явища (знаряддя, праці), ідеальні явища (свідомість), видумані предмети (Чебурашка). |
| Слайд №32 | |
 |
Ознаки — риси, що виражають подібність або відмінність предметів Ознаки бувають: |
| Слайд №33 | |
 |
Ознаки Істотні — це ті, що відображають сутність предмета і відрізняють його від усіх інших предметів. Неістотні — це ті, які не виражають сутності предмета. |
| Слайд №34 | |
 |
Істотні ознаки: Загальні — належать багатьом предметам, Одиничні — притаманні тільки окремому предмету. Відмінні — вирізняють предмет серед множини однорідних Наприклад: Аристотель — людина, давньогрецький філософ, засновник логіки, автор «Аналітики» |
| Слайд №35 | |
 |
Основні логічні способи формування понять: аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення. |
| Слайд №36 | |
 |
Аналіз — мислене розчленування цілісного змісту предмета на його частини, виділення окремих ознак, властивостей предмета і дослідження їх як певних елементів цілого. |
| Слайд №37 | |
 |
Синтез — мислене поєднання в єдине ціле розчленованих частин предмета або його ознак, встановлення їх взаємодії і взаємозв’язку і дослідження предмета як єдиного цілого. |
| Слайд №38 | |
 |
Порівняння — логічний прийом для встановлення тотожності або відмінності предметів за їх ознаками. Часто використовують у дискусіях як засіб доказовості. |
| Слайд №39 | |
 |
Абстрагування — мислене відвернення від деяких неістотних ознак і виділення істотних, характерних ознак, зв’язків і відношень предметів з метою їх пізнання, проникнення в їх сутність. |
| Слайд №40 | |
 |
Узагальнення — логічне завершення абстрагування, поширення спільних ознак предметів на всі предмети даної множини. |
| Слайд №41 | |
 |
Обсяг і зміст понять Зміст поняття — сукупність основних істотних ознак предмета або класу однорідних предметів Обсяг поняття — це сукупність узагальнених у ньому предметів |
| Слайд №42 | |
 |
Закон обернено-пропорційної залежності : чим більший обсяг поняття, тим менший зміст, і навпаки, чим більший зміст, тим менший обсяг поняття. |
| Слайд №43 | |
 |
Родове та видове поняття Родов — обсяг якого ширший і повністю включає в себе обсяг другого поняття. Видове — обсяг якого складає лише частину обсягу одового поняття. |
| Слайд №44 | |
 |
Види понять за обсягом та змістом За обсягом: одиничні, загальні, збірні, нульові. За змістом: конкретні; абстрактні. |
| Слайд №45 | |
 |
Види понять за обсягом Одиничні — поняття, що відображають ознаки одного предмета: Тернопіль, Національний банк України Загальні — поняття, які відображають ознаку певної групи, класу предметів: банк, бізнесмен. Загальні поняття поділяються на реєструючі і нереєструючі. |
| Слайд №46 | |
 |
Види понять за обсягом Реєструючі — поняття, до обсягу яких входить чітко визначена, яка підлягає обліку, кількість предметів: ощадний банк міста Тернополя, місто. Нереєструючі — поняття, які охоплюють необмежену кількість предметів: ціна, зірка, живі істоти. |
| Слайд №47 | |
 |
Види понять за обсягом Збірні — це такі поняття, в яких відображається сукупність однорідних предметів, що вважаються одним цілим: ліс, бібліотека. Збірні поняття поділяють на загальні збірні й одиничні збірні. Загальне збірне поняття — узагальнює певну множину предметів: сузір’я, ліс, населення країни Одиничне збірне поняття — в ньому мислиться якась одна, окремо взята сукупність предметів: сузір’я Козеріг, дендропарк Софіївка |
| Слайд №48 | |
 |
Види понять за обсягом Нульові поняття — це ті, обсяг яких не містить жодного предмета: круглий квадрат, житель Венери. Нульові поняття — поділяються на хибні і гіпотетичні. Нульові хибні — відображають предмети, які не існують в принципі: русалка, золота рибка. Нульові гіпотетичні — відображають предмети, існування яких висувається як гіпотеза: інопланетянин, вічний двигун. |
| Слайд №49 | |
 |
Види понять за змістом За змістом поняття поділяються на: конкретні й абстрактні, відносні і безвідносні, позитивні і негативні. |
| Слайд №50 | |
 |
Види понять за змістом Конкретні поняття — це ті, в яких відображені властивості окремих предметів у їх цілісності або властивості сукупності предметів: менеджер, дім. Абстрактними називаються такі поняття, які відображають не предмет, а певну ознаку, властивість предмета, яка відділяється в думці від предмета і сама виступає як предмет мислення: хоробрість, краса, прибуток, платоспроможність, вартість. |
| Слайд №51 | |
 |
Конкретні поняття поділяються на : Відносні поняття — відображають такі предмети, існування одного з яких немислиме без існування іншого: боржник і кредитор, позивач і відповідач, причина і наслідок. Безвідносні поняття — відображають предмети, які існують окремо і тому сприймаються не через зв’язок і залежність з іншими предметами: підприємство, комерсант, субсидія. |
| Слайд №52 | |
 |
Абстрактні поняття поділяються на: Позитивні — поняття, які відображають наявність у і предмета чи явища певних ознак: прибуток, грамотний торговець, порядок, закон. Негативні — поняття, які вказують на відсутність у предмета певних ознак: безвідповідальність, аморальний, асиметрія. |
| Слайд №53 | |
 |
Логічні відношення між поняттями Порівнянні — мають певні спільні ознаки: менеджмент і маркетинг. Непорівнянні — відображають настільки віддалені предмети, що в їхньому змісті і обсязі немає нічого спільного: грошовий вклад і тролейбус |
| Слайд №54 | |
 |
Порівнянні поняття бувають сумісними і несумісними Сумісні — поняття, обсяги яких повністю або частково збігаються. Несумісні — це такі поняття, обсяги яких зовсім не співпадають, тобто вони не мають жодного спільного елемента. |
| Слайд №55 | |
 |
Існують три види відношень за сумісністю: рівнозначність (тотожність), перетин (перехресність, частковий збіг обсягів), підпорядкування |
| Слайд №56 | |
 |
Відношення рівнозначності (тотожності) поняття мають однаковий обсяг, але відрізняються одне від одного змістом. Наприклад, поняття А — «заснованик логіки», поняття В — «Аристотель». А=В |
| Слайд №57 | |
 |
Відношення підпорядкування Одне з понять входить як частина в обсяг другого поняття; А — підпорядковуюче поняття, В — підпорядковане поняття. В А |
| Слайд №58 | |
 |
Відношення перетину існує між поняттями, які мають частину спільного обсягу. В А |
| Слайд №59 | |
 |
Види відношень між несумісними поняттями:
співпідпорядкування, |
| Слайд №60 | |
 |
Відношення співпідпорядкування існує між двома і більше несумісними видовими поняттями, обсяги яких входять до більш широкого родового поняття, яким вони в однаковій мірі підпорядковані В А С Д |
| Слайд №61 | |
 |
Відношення протилежності існує між двома несумісними поняттями, що містять взаємовиключаючі ознаки, за змістом вони протилежні одне одному, але обидва входять в обсяг одного і того ж підпорядковуючого родового поняття А В |
| Слайд №62 | |
 |
Відношення суперечності існує між двома поняттями, одне з яких має певну ознаку, а друге тільки заперечує цю ознаку не замінюючи заперечувану ознаку іншою. А В |
| Слайд №63 | |
 |
7. Логічні операції з поняттями Обмеження — це логічна операція, в процесі якої переходять від поняття з більшим обсягом до поняття з меншим обсягом. Обмеження здійснюється шляхом додавання істотних видових ознак. Наприклад: вищий навчальний заклад-> вищий економічний навчальний заклад -> Тернопільська академія народного господарства; |
| Слайд №64 | |
 |
Узагальнення — це логічна операція, що полягає в переході від поняття з меншим обсягом до поняття з більшим обсягом. Утворюється шляхом відкидання від змісту даного видового поняття його видоутврюючої ознаки. Наприклад: Україна -> Європейська держава-> держава; |
| Слайд №65 | |
 |
Визначення понять Визначення (від лат. definition — дефініція) — це логічна операція, за допомогою якої розкривається зміст поняття або встановлюється значення терміну. Наприклад: «Холдінгова компанія — це компанія, яка володіє контрольними пакетами акцій інших компаній» . |
| Слайд №66 | |
 |
Визначення бувають: Якщо у визначенні розкривається тільки назва поняття, то воно називається номінальним (від лат. nomine — ім’я, назва). Наприклад: «філософія» — це «любов до мудрості ». Якщо ж у визначенні розкриваються істотні ознаки предмета, то воно називається реальним. Наприклад: «Філософія — це наука про найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства і людського мислення». Неявне визначення — це коли зміст поняття не визначається безпосередньо, а встановлюється з системи відношень його до інших понять у певному контексті. Явне визначення — визначення, в якому дано визначуване і визначаюче поняття, які рівні за обсягом. |
| Слайд №67 | |
 |
Основні способи визначення понять 1. Через найближчий рід і видову відмінність. Наприклад: «Альтруїзм — етичний принцип, що полягає в безкорисливому прагненні до діяльності на благо інших». «Етичний принцип» — це рід, «альтруїзм» — вид, «безкорисливе прагнення до діяльності на благо інших» — видова відмінність. 2. Генетичне визначення — зміст поняття розкривається за допомогою вказівки на спосіб виникнення предмета або на спосіб його створення. Наприклад: «Приватизація — це передача або продаж державного майна приватним власникам: окремим громадянам, їх об’єднанням, недержавним юридичним особам, громадянам і компаніям інших держав». |
| Слайд №68 | |
 |
Основні способи визначення понять 3. Визначення через вказівку відношення предмета до своєї протилежності. Наприклад: «Форма — це спосіб існування змісту», «Свобода — це пізнана необхідність». 4. Визначення через перелік предметів або явищ, які відображаються в даному понятті. Наприклад: «Близькі родичі — це батьки, діти, усиновителі, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки, а також дружина». |
| Слайд №69 | |
 |
Основні правила визначення понять і помилки, можливі при визначенні 1. Визначення повинне бути співмірним, тобто обсяг визначуваного поняття має дорівнювати обсягу визначаючого поняття. (А = Вс, де А -визначуване поняття, Вс — визначаюче поняття (В — рід, с — видова відмінність). При порушенні цього правила можливі помилки: Помилка надто широкого визначення виникає у випадку, коли обсяг визначаючого поняття є ширшим, ніж обсяг визначуваного поняття. Н.: «Логіка — це наука, що вивчає мислення людини», «Чек — це цінний папір». Помилка надто вузького визначення виникає у випадку, коли обсяг визначаючого поняття є вужчим (меншим) від обсягу визначуваного поняття. Н.:«Логіка — це наука, що вивчає поняття», «Чек — це безготівковий перерахунок грошей з одного банківського рахунку на інший.» |
| Слайд №70 | |
 |
Основні правила визначення понять і помилки, можливі при визначенні 2. Визначення не повинне утворювати «порочного кола», тобто визначуване поняття не може визначатись через самого себе. При порушенні цього правила можливі дві помилки: «Коло у визначенні» буде у тому випадку, коли визначуване поняття визначається через друге поняття, котре, в свою чергу, пояснюється через перше. Н.: «Право — це наука, яка вивчає правові відносини», а «Правові відносини — це відносини, які вивчає право.» «Тавтологією» називається визначення, в якому визначаюче поняття лише повторює визначуване («те саме через те саме»). Н.: «Істина — це істинне відображення дійсності.», «Комерсант — людина, яка займається комерцією». |
| Слайд №71 | |
 |
Основні правила визначення понять і помилки, можливі при визначенні 3. Визначення повинне бути чітким, ясним, виразним, вільним від двозначності, метафоричності, образних порівнянь. Н.: «Ваучер — це сертифікат, що засвідчує певні відносини між емітентом і особою, що отримала сертифікат в процесі безплатного розподілу державної власності». «Індетермінізм — це філософська концепція, протилежна до детермінізму». «Діти — квіти життя», «Повторювання — мати навчання», «Верблюд — корабель пустелі», «Комерсант — це спекулянт». |
| Слайд №72 | |
 |
Основні правила визначення понять і помилки, можливі при визначенні 4. Визначення, як правило, повинно бути не заперечним, а стверджувальним. Н.: «Кібернетика — це не мистецтво»; «Логіка -це не право»; «Державний службовець — це не комерсант»; «Республіка — це форма правління, яка не є монархією». Винятками є визначення заперечних понять. Н.: «Безбожник — людина, яка не визнає існування бога», «Антипатія — це відчуття неприязні». Визначення понять не можна змішувати з різноманітними пізнавальними засобами і прийомами, схожими з визначеннями, такими як опис, характеристика, порівняння. |
| Слайд №73 | |
 |
Поділ понять. Основні правила поділу понять і можливі помилки Зміст поняття установлюється за допомогою визначення, а обсяг поняття розкривається за допомогою поділу. Поділ поняття — це логічна операція, за допомогою якої розкривається обсяг поняття, тобто обсяг поділяють на його складові частини, тобто визначаємо види, з яких складається рід. Поняття, обсяг якого розкривається, називається діленим поняттям. Ознака за якою здійснюється поділ, називається основою поділу, а поняття, одержані в результаті поділу, — членами поділу. Поділ поняття треба відрізняти від мисленого розчленування предмета на окремі частини, коли установлюємо структуру або будову предмета, його складові частини. Наприклад, поняття «завод» поділяється на поняття «машинобудівний завод», «верстатобудівний завод» тощо, а при мисленому розчленуванні поняття «завод» одержуємо «частину заводу» — «ливарний цех», «деревообробний цех», «відділ енергетики» тощо. |
| Слайд №74 | |
 |
Види поділу понять 1. Простий поділ (за видотвірною ознакою) — обсяг поняття поділяється за однією основою на супідрядні види. Н.: «Підприємства бувають: приватні, колективні, державні (за формою власності)». 2. Дихотомічний поділ (від грец. — розсікання на дві частини) — обсяг поняття поділяють на два суперечливих поняття, одне з яких стверджує те, що заперечує інше. Якщо А — ділене поняття, то членами поділу будуть два поняття: В і не-В. Н.: «Податки бувають прямі і непрямі», «Потреби бувають матеріальні і нематеріальні». |
| Слайд №75 | |
 |
Види поділу понять 3. Класифікація — це багатоступінчастий, послідовний поділ обсягу поняття з метою систематизації, поглиблення і отримання нових знань стосовно членів поділу. При класифікації кожен член поділу має своє постійне місце. Використовують: Наукову (природну) — здійснюється за найістотнішими та найдоцільнішими властивостями та ознаками. Н.:періодична система хімічних елементів Менделєєва, класифікація рослинного світу Карла Ліннея. Штучну (допоміжну) — здійснюється на підставі несуттєвих ознак на довільно взятій основі. Н.: алфавітний каталог книг у бібліотеці або телефонний довідник. |
| Слайд №76 | |
 |
Правила поділу понять 1. Поділ має бути співмірним, тобто обсяг поділеного поняття повинен дорівнювати сумі обсягів тих частин, на які воно поділене. Н.: «Національний ринок поділяється на ринки: товарів, природних ресурсів, праці, капіталів, грошей, цінних паперів». При порушенні цього правила можуть виникати такі помилки: а) «неповний поділ», коли сума обсягів членів поділу не вичерпує повністю обсяг діленого поняття. Н.:«До прямих податків належать: особистий прибутковий податок і податок на капітал» — (пропущено: «податок на прибуток корпорацій» і «платежі по соціальному страхуванню»). б) поділ із «зайвими» членами, коли до членів поділу відносять поняття, обсяги яких не входять до обсягу поділеного поняття. Наприклад: «Нормативно-правові акти поділяються на: закони, підзаконні акти і рішення» (зайвий член поділу «рішення»). |
| Слайд №77 | |
 |
Правила поділу понять 2. Поділ повинен здійснюватися за однією основою. Порушення цього правила призводить до помилки «підміна основи поділу». Н.: «Усі злочини поділяються на розкриті, нерозкриті і навмисні». 3. Члени поділу повинні виключати один одного, тобто їх обсяги не повинні мати спільних елементів. Н.: «Студенти бувають відмінники, заочники і спортсмени». |
| Слайд №78 | |
 |
Правила поділу понять 4. Поділ повинен бути поступовим, безперервним, тобто члени поділу повинні бути однопорядковими видами. Кожне видове поняття повинне бути найближчим видом даного роду. Порушення цього правила призводить до помилки «стрибок у поділі». Н.: функції підприємства поділити на «внутрішньо-економічні» і «зовнішньоекономічні», потім кожен із цих видів поділити в свою чергу на найближчі види («внутрішньоекономічні», наприклад, на «виробничо-технологічні», «економічні» і «соціальні»), тоді поділ буде здійснюватись безперервно. Якщо ж функції підприємства ми станемо ділити на «зовнішньоекономічні» і «соціальні», то ми припустимо помилку -«стрибок у поділі». 5. Поділ повинен з |
