Міжнародні розрахунки і платіжний баланс


Слайды и текст этой презентации

Слайд №1
Тема 1.7 Міжнародні розрахунки і платіжний баланс.
Суть та форми міжнародних розрахунків
Платіжний баланс та його структура
Рівновага платіжного балансу. Теорії платіжного балансу
Фактори, що впливають на стан платіжного балансу

Слайд №2
1. Міжнародні розрахунки — це форми платежів між країнами за здійснені операції в ході їх зовнішньоекономічних відносин. Міжнародні розрахунки включають комерційні та некомер-ційні платежі і надходження, що здійснюються за грошовими ви­могами і зобов’язаннями між підприємствами, банками, установа­ми та окремими особами різних країн на основі економічних, по­літичних, науково-технічних та інших відносин.
Слайд №3
Акредитив — це розрахунковий або грошовий документ, який є дорученням однієї кредитної установи іншій здійснити за раху­нок спеціально заброньованих коштів оплату товарно-транспорт­них документів за відвантажений товар або виплатити пред’явни­кові акредитиву певну суму грошей.
Слайд №4
Слайд №5
Товарний акредитив є найбільш поширеним документарним акредитивом завдяки одночасному виконанню ним трьох функ­цій: розрахункової, забезпечувальної та кредитної.
Резервний акредитив за економічним змістом аналогічний ба­нківським гарантіям, але відповідає загальним правилам і вимогам для документарних акредитивів, тому є більш доцільним у зовніш­ньоекономічній діяльності порівняно з банківськими гарантіями.
Слайд №6
Чисті (грошові) акредитиви містять високий ступінь ризику, якому піддаються банки при їх виконанні і через це нині практич­но не використовуються.
Змішані акредитиви є поєднанням окремих властивостей (пе­реваг та ризиків) вище зазначених видів акредитивів.
Слайд №7
Безвідкличний акредитив — це тверде зобов’язання банка-емі-тента не змінювати та не анульовувати його без згоди усіх зацікав­лених сторін.
Відкличний акредитив за своїм походженням виконує лише розрахункову функцію і не виконує забезпечувальну і кредитну.
Слайд №8
Платіжний акредитив виконує усі класичні функції акредити­ва (розрахункову, забезпечувальну, кредитну, інформаційну) та має найбільш просту технологію виконання.
Акцептний акредитив дає можливість розширити діапазон за­вдань, які вирішують за допомогою акредитивної форми розрахун­ків, шляхом включення в конструкцію акредитива як платіжного документа переказних векселів.
Слайд №9
Комерційна тратта — це перевідний вексель, який продавець виставляє покупцеві.
Перевідний вексель — це письмовий наказ однієї сторони, який зобов’язує іншу сторону сплатити певну суму грошей третій стороні у майбутньому, в обумовлений час.
Слайд №10
Інкасо — це банківська операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта одержує на підставі розрахункових до­кументів належні йому (клієнту) грошові кошти від підприємств, організацій, установ за відвантажені на їх адресу товарно-матеріа­льні цінності або надані послуги і зараховує ці кошти на його ра­хунок в банку.
Слайд №11
2. Платіжний баланс — це статистичний звіт, у якому в система­тизованому вигляді відображається весь комплекс світогосподарських зв’язків даної країни у формі вартісного співвідношення над­ходжень та платежів за певний період часу (рік, квартал, місяць).
Слайд №12
Сучасна класифікація статей платіжного балансу за методикою МВФ:

А. Поточні операції
Товари
Послуги
Доходи від інвестицій
Інші послуги та доходи
Приватні односторонні перекази
Офіційні односторонні перекази

Слайд №13
В. Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал
Прямі інвестиції
Портфельні інвестиції
Інший довгостроковий капітал
Підсумок А+В відповідає концепції базисного балансу в США

С. Короткостроковий капітал

Слайд №14
D. Помилки та пропуски
Підсумок: А + В + С + D відповідає концепції ліквідності в США

Е. Компенсуючі статті
Переоцінка золотовалютних резервів, розподіл і використання СДР (СПЗ).
 
F. Надзвичайне фінансування

Слайд №15
G. Зобов’язання, що складають валютні резерви іноземних офіційних органів.
 Підсумок А + В + С + D + Е + F + G відповідає концепції офіційних розрахунків в США

Н. Підсумкова зміна резервів
СДР (СПЗ)
Резервна позиція в МВФ
Інші вимоги
Кредити МВФ

Слайд №16
Платіжний баланс виконує інформаційну, наукову та практи­чну функції.
Інформаційна полягає в тому, що платіжний баланс дає змогу описати масштаби зовнішньоекономічної діяльності країни, сту­пінь її інтегрованості у світовий економічний простір.
Наукова функція платіжного балансу полягає у тому, що його характеристика дає можливість моделювати процеси макроеконо-мічного розвитку відкритої економіки.
Практична функція означає, що стан платіжного балансу є орієнтиром для прийняття державними органами відповідних рі­шень у ході реалізації економічної політики.
Слайд №17
Платежі (дебет) — це операції, пов’язані з використанням за­пасу іноземної валюти, тому в платіжному балансі перед ними ста­влять знак «мінус».
Надходження (кредит) — це операції, які забезпечують країну додатковою іноземною валютою, тому у платіжному балансі перед ними ставлять знак «плюс».
Слайд №18
Слайд №19
Баланс невидимої торгівлі — це чиста вартість експорту послуг за вирахуванням їх імпорту плюс надходження від інвестицій за кордоном за вирахуванням виплат за надані інвестиції плюс саль­до трансферних платежів.
Слайд №20
Довгостроковий капітал — це фінансові вимоги та пасиви з початковим строком оплати понад один рік.
Короткостроковий капітал — це фінансові вимоги та пасиви, зокрема грошові, з початковим строком оплати один рік і менше.
Слайд №21
Портфельні інвестиції — це капіталовкладення в підприємства інших країн, які здійснюються з метою отримання відповідного прибутку, але не дають права контролю над підприємствами.
Прямі інвестиції — це капіталовкладення у підприємства ін­ших країн, які забезпечують інвесторові безпосередній контроль над ними і здійснюються з метою отримання відповідного прибут­ку.
Інші інвестиції охоплюють довгострокові кредити МВФ, аван­си, комерційні кредити постачальників тощо.
Слайд №22
3. Баланс поточного рахунку — це частина платіжного балансу, що відображає співвідношення руху за кордон та з-за кордону то­варів, послуг, доходів і поточних трансфертів. Дефіцит поточного рахунку означає, що країна постачала на ринок більше вітчизня­ної валюти, ніж був на неї попит.
Слайд №23
Сальдо балансу офіційних розрахунків свідчить про зміну офі­ційних резервів країни в іноземних ліквідних активах. Цей баланс часто називають компенсаційним, оскільки він нейтралізує дефіцит або надлишок підсумкового балансу.
Слайд №24
Баланс поточного рахунку разом із балансом рахунку капіталу та фінансів (без статті «Резервні активи») є підсумковим платіжним балансом.
Слайд №25
4. Основними факторами, які можуть спричинити порушення рівноваги платіжного балансу, є:

1. Надзвичайні обставини. До них можна віднести неврожаї, епідемії, землетруси, повені тощо.
2. Військові конфлікти та мілітаризація економіки. Війни, рево­люції, громадянські заворушення можуть чинити тривалий вплив на економічну ситуацію, в тому числі на міжнародні відносини.
3. Циклічні коливання економіки. Періодичні зміни обсягів реального ВВП, рівня цін, зайнятості та доходів певної країни мо­жуть призвести до циклічної незбалансованості її платіжного ба­лансу.

Слайд №26
4. Структурні зміни у зовнішній торгівлі. Ці зміни можуть бути породжені чинниками, що впливають на формування попиту та пропозиції в ході експортно-імпортних операцій.
5. Втеча капіталу та посилення міжнародної фінансової взаємо­залежності.
6. Коливання валютного курсу. Очікування зниження курсу ва­люти може спровокувати втечу капіталу та дестабілізуючу спеку­ляцію.
Слайд №27
7. Інтернаціоналізація виробництва. Поглиблення обміну між різними групами країн, міжнародної конкуренції на світовому ри­нку, посилення виробничо-комерційної взаємозалежності країн, розширення ТНК — усі ці чинники призводять до помітних змін у міжнародній торгівлі, а отже — впливають на стан платіжних ба­лансів країн — учасниць світового господарства.
Слайд №28
Державне регулювання платіжного» балансу — це сукупність методів, спрямованих на формування основних статей платіжного балансу.
Слайд №29
Методи врівноваження платіжного балансу можуть бути націо­нальними (внутрішніми) та міждержавними (зовнішніми). У свою чергу національні методи поділяються на:
ринкові;
неринкові (адміністративні)методи.
Слайд №30
Рекомендована література:
Основна:
1. Солонінко К.С. Міжнародна економіка: Навч. Посібник. – К.:Кондор, 2008. – С. 285-305.
2. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. – Під заг. Ред. О.Г. Гупала. – К.: «Хай-Тек Прес», 2007. – С. 205-231.
3. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. Посіб. – 5те вид., стер. – К.:Знання, 2004 – С. 171-199.
4. Герасимчук В.Г. Міжнародна економіка: навч. посіб. / В.Г. Герасимчук, С.В. Войтко. – К.: Знання, 2009. – С. 196-208.
 
Додаткова:
1. Одягайло Б.М. Міжнародна економіка:Навч. Посіб. – К.:Знання, 2005 – С. 259-287.