| Слайд №2 | 
  | 
1. Капітал є одним із факторів виробництва – ресурсом, який необхідно затратити для виготовлення будь-якої продукції. Капітал представляє собою нагромаджений запас засобів в продуктивній, грошовій чи товарній формах, необхідний для створення матеріальних і нематеріальних благ та послуг. 
 | 
| Слайд №3 | 
  | 
      Міжнародний рух капіталу – однобічне переміщення за кордон певної вартості в товарній чи грошовій формі з метою отримання прибутку чи підприємницької вигоди. 
 | 
| Слайд №4 | 
  | 
Форми міжнародного руху капіталу:
 За джерелами походження : 
 -офіційний (державний); 
— приватний (недержавний) капітал. 
За характером використання коштів: 
-підприємницький; 
-позичковий (міжнародний кредит); 
-міжнародна економічна допомога. 
-прямі інвестиції; 
-портфельні інвестиції. 
  | 
| Слайд №5 | 
  | 
За термінами вивезення капіталу: 
короткостроковий (до одного року); 
середньостроковий (більше одного року); 
довгостроковий (більше 3 років). 
За типом фінансових зобов’язань: 
кредитні операції; 
інвестиційні операції. 
За цілями використання: 
прямі інвестиції; 
портфельні інвестиції.
 | 
| Слайд №6 | 
  | 
2. Міжнародні інвестиції – це довгострокові вкладення капіталу за кордоном з метою отримання прибутку. 
Розрізняють дві основних форми іноземних інвестицій: 
— прямі іноземні інвестиції; 
— портфельні іноземні інвестиції. 
    Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – капіталовкладення в іноземні підприємства, які забезпечують контроль над об’єктом розміщення капіталу і відповідний доход.  | 
| Слайд №7 | 
  | 
   Портфельні інвестиції – вкладення в іноземні підприємства або цінні папери, які приносять інвесторові відповідний доход, але не дають право контролю над підприємством.   | 
| Слайд №8 | 
  | 
   Інвестування може здійснюватися різними методами: 
через розвиток контрактних форм співробітництва; 
злиття і придбання підприємств; 
створення власних філій, дочірніх компаній, спільних підприємств. 
 | 
| Слайд №9 | 
  | 
Спільне підприємництво – це діяльність, заснована на співробітництві з підприємцями, підприємствами і організаціями країни-партнера та їхньому спільному розподілі доходів і ризиків від здійснення цієї діяльності. 
Спільне підприємство – це організаційно-правова форма поєднання зусиль партнерів різних країн з метою здійснення спільної підприємницької діяльності. 
 | 
| Слайд №10 | 
  | 
    Злиття і придбання – форми концентрації капіталу, які здобули значного поширення в сучасних умовах. Основними причинами злиттів і придбань компаній виступають: 
Глобалізація економіки і лібералізація світової торгівлі. Вступаючи в боротьбу за перерозподіл ринків, компанії прагнуть посилити свої позиції. 
Переніс центру ваги міжнародної конкуренції в сектор високотехнологічних товарів і послуг, що зумовлює необхідність зростання витрат на НДДКР. 
Проблема надвиробництва і пошуки ринків збуту. 
 | 
| Слайд №11 | 
  | 
 | 
| Слайд №12 | 
  | 
        Важливим елементом механізму залучення іноземних інвестицій є введення системи пільгового оподаткування. 
        Система податкових і митних пільг містить: «податкові канікули», знижки ставок оподаткування при реінвестиціях отриманого прибутку чи інвестиціях у визначені регіони та галузі, захист від подвійного оподаткування, звільнення чи зниження митних зборів на імпорт новітніх машин та обладнання, технологій, ноу-хау, експорту продукції власного виробництва для покриття валютних витрат тощо. 
 | 
| Слайд №13 | 
  | 
   Спеціальні економічні зони передбачають ще більшу систему податкових і митних пільг, спрощення адміністративних процедур тощо. 
   Третім елементом можна вважати удосконалення фінансового механізму. 
   Фінансовий механізм охоплює: зміцнення позицій національної валюти, її конвертованість; можливість для підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, без труднощів конвертувати отримані доходи; користування банківською системою країни; надання державних кредитів для інвестиційних проектів у пріоритетні сфери. 
 | 
| Слайд №14 | 
  | 
   Вільні економічні зони (ВЕЗ) – це територія однієї країни, на якій товари не підлягають звичайному митному контролю та відповідному оподаткуванню. В літературі існує багато визначень ВЕЗ, що пояснюється різноманітністю їх різновидів, кожен з яких має свої особливості функціонування та відіграє свою роль в економіці країни. 
 | 
| Слайд №15 | 
  | 
Типи ВЕЗ: 
– безмитні торгові зони – зони прикордонної торгівлі, порти, склади, транзитні зогни, митні зони на підприємствах; 
– експортно-промислові зони, туристсько-рекреаційні – орієнтовані на зовнішню торгівлю; 
імпортно-промислові зони або імпортозамінні – їх мета – забезпечити споживачів імпортною продукцією або стимулювати виробництво по заміщенню імпорту; 
 | 
| Слайд №16 | 
  | 
парки технологічного розвитку – створюються  на основі існуючого науково-технічного потенціалу для залучення іноземного капіталу з використанням устаткування, ноу-хау, іноземного управлінського, комерційного чи маркетингового досвіду; 
банківські і страхові безмитні зони – створений пільговий режим здійснення банківських і страхових операцій; 
комплексні зони – великі за територією, мають ознаки різних ВЕЗ. 
За розмірами ВЕЗ бувають: 
великотериторіальні – співпадають з адміністративно-територіальною одиницею; 
точкові – створюються на невеликій території і мають чітко виражений функціональний характер: місто, невеликий район, підприємство, склад, порт тощо. 
 | 
| Слайд №17 | 
  | 
      Інвестиційний клімат — це комплекс політичних, соціальних, інноваційних, інфраструктурних елементів, які наявні на даній території та володіють в своєму сумарному прояві синергетичним ефектом.  | 
| Слайд №18 | 
  | 
     ІПРР — система переваг, гарантій та важелів (економічних, соціальних, фінансових, податкових, сировинних, майнових тощо), які впроваджено на даній території, що не суперечать законодавству держави, та створена в інтересах розвитку регіону й захисту прав конкретного інвестора, 
    ІПРР — інтегральна характеристика даної території, яка включає в себе наявний інвестиційний клімат, тенденції розвитку інвестиційної інфраструктури, можливості залучення й використання інвестиційних ресурсів, а також інші фактори, що безпосередньо чи опосередковано впливають на ефективність (віддачу) вкладених інвестицій та знижують інвестиційні ризики. 
 | 
| Слайд №19 | 
  | 
 | 
| Слайд №20 | 
  | 
 | 
| Слайд №21 | 
  | 
 | 
| Слайд №22 | 
  | 
5. Інвестиційний клімат держави — це сукупність політичних, правових, економічних та соціальних умов, що забезпечують та сприяють інвестиційній діяльності вітчизняних та закордонних інвесторів. Сприятливий інвестиційний клімат має забезпечити захист інвестора від інвестиційних ризиків. 
 | 
| Слайд №23 | 
  | 
В Україні утворено такі економічні зони:
 1. «Порто-франко» (Одеса). 
2. «Рені» — південь Одеської обл. 
3. «Сиваш» — Автономна республіка Крим. 
4. «Донецьк». 
5. «Азов» (Маріуполь). 
6. «Славутич». 
7. «Закарпаття». 
8. «Яворів». 
9. Курортополіс «Трускавець». 
10. Інтерпорт «Ковель». 
  | 
| Слайд №24 | 
  | 
Основними територіями пріоритетного розвитку зі спеціальним режимом інвестування в Україні є:
 1. Спеціальний режим інвестиційної діяльності в АРК. 
2. Спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій обл. 
3. Спеціальний режим інвестиційної діяльності в Луганській обл. 
4. Спеціальний режим інвестиційної діяльності в м. Харків. 
5. Спеціальний режим інвестиційної діяльності в Чернігівській обл. 
6. Спеціальний режим інвестиційної діяльності в Житомирській обл. 
7. Спеціальний режим інвестиційної діяльності в Закарпатській обл. 
8. Спеціальний режим інвестиційної діяльності у Львівській обл. 
9. Спеціальний режим інвестиційної діяльності у Волинській обл. 
  | 
| Слайд №25 | 
  | 
Рекомендована література: 
Основна: 
1. Солонінко К.С. Міжнародна економіка: Навч. Посібник. – К.:Кондор, 2008. – С. 213-236. 
2. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. – Під заг. Ред. О.Г. Гупала. – К.: «Хай-Тек Прес», 2007. – С. 100-141. 
3. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. Посіб. – 5те вид., стер. – К.:Знання, 2004 – С. 201-220. 
4. Герасимчук В.Г. Міжнародна економіка: навч. посіб. / В.Г. Герасимчук, С.В. Войтко. – К.: Знання, 2009. – С. 92-101. 
  
Додаткова: 
1. Одягайло Б.М. Міжнародна економіка:Навч. Посіб. – К.:Знання, 2005 – С. 139-157. 
 |