Роль науки у сучасній освіті і формуванні особистості


Слайды и текст этой презентации

Слайд №1
РОЛЬ НАУКИ У СУЧАСНІЙ ОСВІТІ І ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ
Підготувала:
студентка групи MБС 112
Невойт Г.І.

Слайд №2
На сьогоднішній день ми можемо сказати, що наука в сучасному суспільстві відіграє важливу роль у багатьох галузях і сферах життя людей. Безсумнівно, рівень розвиненості науки може служити одним з основних показників розвитку суспільства, а також це, безсумнівно, показник економічного, культурного, цивілізованого, освіченого, сучасного розвитку держави.
Слайд №3
Об?єктом науки виступають природа і форми руху матерії, людське суспільство в його розвитку, людина та її діяльність.
Суб?єктами науки є люди, що мають певну кількість знань і готові до наукової діяльності.
Слайд №4
Наука як діяльність людей включає такі процеси:
формування знань, що відбувається внаслідок спеціально організованих наукових досліджень;
передавання знань, що виникає внаслідок комунікацій вчених та інших осіб, зайнятих науково-дослідною роботою;
відтворення знань, що полягає у підготовці наукових кадрів, формуванні наукових шкіл.
Слайд №5
Сучасна освіта — це система професійної підготовки різних спеціальностей і профілів, що характеризується фундаментальністю, універсальністю, гуманітарною і науково-дослідною спрямованістю.

Прикладом даної системи є орієнтація студентів факультетів (відділень, спеціалізацій) на освоєння загальнотеоретичних, спеціальних, психологічних знань, придбання науково-дослідних і практичних навичок і умінь для того, щоб творчо оперувати ними при рішенні проблемних задач.

Слайд №6
Модель сучасної освіти також передбачає три рівні підготовки фахівців
I рівень – загально-предметно-гуманітарна освіта (базова освіта)
II рівень — професійна освіта (підготовка бакалаврів).
III рівень — проектована професійна освіта (підготовка фахівців, магістрів і кандидатів наук).
Слайд №7
Роль науки у сучасній освіті випливає з ряду основних принципів, обумовлених вимогами до підготовки фахівців. Серед них необхідно виділити такі:
Фундаментальність, що виявляє собі в ході впровадження в навчальний процес теорії високого ступеня спільності, що має підвищену інформаційну ємність і універсальну застосовність.
Інтегрованість, що визначається в органічному зв’язку і взаємопроникненні елементів теоретичної, науково-дослідної, практичної підготовки студентів.
Універсалізація, спрямована на формування в студентів різносторонніх педагогічних знань і способів діяльності, професійних і особистісних якостей на основі взаємодії і гармонізації властивостей шкільної з елементами університетської педагогічної освіти: змісту, структури, функцій.
Професіоналізація — послідовність загальної спрямованості всієї навчально-виховної, науково-дослідної діяльності студентів і викладачів на вивчення дисциплін загальнонаукового, спеціального і професійного циклів у контексті майбутньої професії.

Слайд №8
Інтелектуалізація, що сполучує спеціальну професійну підготовку фахівця з розвитком його кругозору, морально-естетичної і професійної культури, формуванням систем діяльнісного підходу до оволодіння окремими, міжпредметними й узагальненими знаннями, уміннями, навичками.
Безперервність освіти, що зв’язана з оптимальним задоволенням реальних потреб майбутніх фахівців у спеціалізації, здійснюваної в ході практичної діяльності, стажування, підвищення кваліфікації, самоосвіти.
Індивідуалізація і диференціація, що забезпечують індивідуально-творчий підхід до навчання студентів, що враховує аспекти індивідуальних особливостей учнів, повний розвиток їх особистісних і професійних інтересів, потреб, здібностей і можливостей.
Інноваційність, що виявляється у варіативності, динамічності змісту, форм, методів і технологій підготовки студентів до різних видів педагогічної роботи в середніх, середньо-спеціальних і вищих навчальних заставах.
Національно-регіональний підхід, спрямований на задоволення вузами соціального замовлення в підготовці викладачів різних спеціальностей, необхідних навчальним закладам регіону, країни.
Слайд №9
Роль науки у сучасній освіті розкривається в її функціях.
Пізнавальна функція науки відбиває велике прагнення людського розуму до пізнання і виправдовує саме існування людини на землі. Пізнавальна функція науки — це вияв найбільш суттєвих знань про закони розвитку природи, суспільства і мислення та їх взаємозв?язок.
Критична функція науки полягає в оцінці виявлених закономірностей, властивостей, тенденцій з метою підсилення позитивних сторін явищ, процесів і усунення негативних.
З цими функціями пов?язана і практична, яка полягає у вдосконаленні оточуючого світу, особливо системи матеріального виробництва і суспільних відносин.
Слайд №10
Роль науки у формуванні особистості суттєво визначається через функцію як відношення двох об’єктів (груп) за яким зміни одного передбачають і зміни для інших, то в узагальненому вигляді вони їх характеризують таким чином:
Професійно-економічна функція визначає характер взаємозв’язку освіти з розвитком продуктивних сил суспільства.
Виховна функція втручається у процес гармонізації та вдосконалення людяних якостей, стимулює саморефлексію — глибоке усвідомлення людиною своєї суті та особистих потенцій.
Соціальна функція містить можливості впливу на соціальну структуру, створює певні канали соціальної мобільності, рольових та статусних переміщень.
Функція соціального захисту поширює потенційні соціальні можливості людини у професійному й особистому самовизначенні, особливо за ринкових умов.
Гуманістична функція підкреслює її ціннісні аспекти у предметі діяльності та суб’єктивно-об’єктивному змісті.
Слайд №11
Урбаністична функція розкриває вплив освіти на міграційні процеси (найбільше вона проявляється у діяльності вищої школи).
Демографічна функція підкреслює вагомість культурно-освітніх факторів у демографічних процесах держави (склад населення, тривалість життя, шлюбність, народжуваяість тощо).
Функція історичного спадкоємництва та наслідування соціального досвіду відтворює характер відносин із зовнішнім світом та відображає різноманіття соціально-рольової структури суспільства.
Слайд №12
Дуже важливі функції науки як соціальної сили у вирішенні глобальних проблем сучасності.
Як приклад тут можна назвати екологічну проблематику. Як відомо, бурхливий науково-технічний прогрес становить одну з головних причин таких небезпечних для суспільства і людини явищ, як виснаження природних ресурсів планети, забруднення повітря, води, грунту.
Отже, наука — один з чинників тих радикальних і далеко не нешкідливих змін, які відбуваються сьогодні в середовищі проживання людини. Цього не приховують і самі вчені. Науковим даними відводиться провідна роль і у визначенні масштабів і параметрів екологічних небезпек.
Слайд №13
На думку, М.В.Пічі, О.М.Семашко традиційно виділяють такі соціальні функції освіти:
трансляція культури, знань і навиків;
наслідування соціального досвіду і в цілому духовна спадкоємність поколінь;
соціалізація особи та окремих верств населення;
регуляція соціально-класового балансу суспільства;
інтеграція з наукою та виробництвом;
опосередкований вплив на політичні та національні процеси тощо.

Слайд №14
В якості головних же критеріїв виділення функцій науки треба взяти основні види діяльності вчених, їх коло обов’язків і завдань, а також сфери застосування і споживання наукового знання. У зв’язку з цим перераховані одні з головних функцій
1) пізнавальна функція задана самою суттю науки, головне призначення якої — саме пізнання природи, суспільства і людини, раціонально-теоретичне осягнення світу, відкриття його законів і закономірностей, пояснення самих різних явищ і процесів, здійснення прогностичної діяльності, тобто виробництво нового наукового знання;
2) світоглядна функція, безумовно, тісно пов’язана з першою, головна мета її — розробка наукового світогляду і наукової картини світу, дослідження раціоналістичних аспектів ставлення людини до світу, обгрунтування наукового світорозуміння: вчені покликані розробляти світоглядні універсалії та ціннісні орієнтації, хоча, звичайно, провідну роль у цьому відіграє філософія;
Слайд №15
3) виробнича, техніко-технологічна функція покликана для впровадження у виробництво нововведень інновацій, нових технологій, форм організації та ін Дослідники говорять і пишуть про перетворення науки в безпосередню продуктивну силу суспільства, про науку як особливому «цеху» виробництва, віднесення вчених до продуктивних працівникам, а все це якраз і характеризує цю функцію науки;
4) культурна, освітня функція полягає головним чином у тому, що наука є феноменом культури, помітним фактором культурного розвитку людей та освіти. Їй досягнення ідеї та рекомендації помітно впливають на весь навчально-виховний процес, на зміст програм планів, підручників, на технологію, форми і методи навчання. Безумовно, провідна роль тут належить педагогічній науці. Ця функція науки здійснюється через культурну діяльність і політику, систему освіти та засобів масової інформації, просвітницьку діяльність вчених та ін Не забудемо й того, що наука є культурним феноменом, самим має відповідну спрямованість, займає надзвичайно важливе місце в сфері духовного виробництва.
Слайд №16
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!