Слайд №2 |
|
1. Світове господарство як система. Предмет курсу «Міжнародна економіка» — специфічна сфера економічних відносин, що складаються в процесі взаємодії суб’єктів господарювання різної національної належності стосовно виробництва, обміну і споживання товарів, послуг та факторів виробництва на інтернаціональному рівні. |
Слайд №3 |
|
Складовими елементами міжнародної економічної системи є насамперед національні економічні системи, що являють собою сукупність взаємопов’язаних в організаційному, технологічному та економічному плані галузей і сфер господарської діяльності країн, які через зростання їхньої відкритості у взаємодії одна з одною формують світові ринки і перетворюють виробництво товарів та послуг на міжнародну економічну діяльність. Окрім того, міжнародна економічна система включає регулятивні механізми національного, міждержавного та наднаціонального рівнів. |
Слайд №4 |
|
|
Слайд №5 |
|
2. Світова економіка, її ресурси і потенціал розвитку. Світове господарство (СГ) — сукупність національних економік, які знаходяться в тісній взаємодії та взаємозалежності. |
Слайд №6 |
|
Можна виділити 4 основних етапи розвитку СГ :
Великі географічні відкриття ХV—ХVІ століть — промислова революція (кінець 18 — початок 19 ст.).
Промислова революція — кінець ХІХ—початок ХХ ст.
Кінець ХІХ—початок ХХ ст. — 60-ті роки ХХ ст.
60-ті роки ХХ ст. — теперішній час.
|
Слайд №7 |
|
До особливостей сучасного етапу розвитку світового господарства відносяться:
лібералізація зовнішньоекономічних зв’язків країн. Зняття бар’єрів на шляху переміщення капіталів, робочої сили, товарів між державами.
активно проявляється тенденція до уніфікації та стандартизації в різних галузях міжнародного соціально-економічного життя. Все ширше застосовуються єдині для усіх країн стандарти на технологію, екологію, діяльність фінансових організацій, бухгалтерську і статистичну звітність. Міжнародні економічні установи впроваджують єдині критерії макроекономічної політики, відбувається уніфікація вимог до податкової політики, до політики в галузі зайнятості та ін.; |
Слайд №8 |
|
розвиток процесу транснаціоналізації виробництва. Економічна діяльність все більше зосереджується в транснаціональних, багатонаціональних підприємствах, що багато в чому визначає напрямки міжнародного руху факторів виробництва, міжнародної торгівлі; впливає на економіку і політику окремих країн;
в системі управління світовою економікою поступово втрачається колишня роль ООН. Її функції переходять до урядів країн “великої сімки”. Крім того, управління світовим господарством починає концентруватися у тріаді: Світова організація торгівлі — Міжнародний валютний фонд — Світовий банк. |
Слайд №9 |
|
подальший розвиток процесу глобалізації господарського життя. На макроекономічному рівні глобалізація означає загальне прагнення країн до економічної активності поза своїми межами. Ознаками такого прагнення є лібералізація, перехід від замкнутих національних господарств до економіки відкритого типу.
На мікроекономічному рівні під глобалізацією розуміється розширення діяльності підприємства за межі внутрішнього ринку, зокрема для використання переваг великомасштабного спеціалізованого виробництва. |
Слайд №10 |
|
рівень економічного розвитку;
соціальна структура господарства;
тип економічного зростання;
ступінь відкритості національних економік.
Розглядаючи світове господарство як цілісну систему, слід визначити його структуру та виділити складові підсистеми за такими критеріями: |
Слайд №11 |
|
|
Слайд №12 |
|
Порівняльна характеристика груп країн, що належать до кожної із названих підсистем : Промислово розвинені країни — 24 високорозвинені країни. Найпотужнішу групу серед цих країн складають країни так званої “Великої сімки”. Великобританія, Італія, Канада, Німеччина, США, Франція, Японія, які виробляють найбільші обсяги ВВП у всьому світі і зосереджують у своїх руках значну частину міжнародної торгівлі.
|
Слайд №13 |
|
Країни з перехідною економікою — 28 країн Центральної та Східної Європи та колишнього Радянського Союзу, що здійснюють перехід від адміністративно-командної до ринкової економіки: Азербайджан, Білорусь, Боснія та Герцеговина, Болгарія, Вірменія, Грузія, Естонія, Казахстан, Молдова, Польща, Росія, Румунія, Узбекистан, Україна та інші. У цій групі є підгрупа, яка має суттєві досягнення у реформуванні національних господарств. До цієї підгрупи належать: Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина та Чехія.
|
Слайд №14 |
|
Країни, що розвиваються — більше 150 країн Азії, Африки, Латинської Америки. Через їх велику кількість і особливості соціально-економічного розвитку національних економік ці країни здебільшого систематизують за регіонами з урахуванням їх географічного положення.
|
Слайд №15 |
|
Порівняльна характеристика дається на основі використання прийнятих у міжнародній практиці показників:
Валовий внутрішній продукт (ВВП) — виражає загальний обсяг кінцевих товарів і послуг, що випущені на території даної країни, незалежно від національної належності діючих у ній підприємств за певний період часу. Даний показник становить у цілому по світу більше 47 трлн дол. із середньодушовим рівнем понад 7 тис. дол.
Валовий національний продукт (ВНП) — виражає обсяг виробництва, що контролюється корпораціями і приватними особами даної національності.
Індекс людського розвитку (ІЛР) — інтегральний показник, який розраховується на основі даних щодо рівня життя населення (реальний ВВП на душу громадян), тривалості життя та рівня освіченості. |
Слайд №16 |
|
Чинники, які впливають на розвиток і поглиблення міжнародного поділу праці та визначають міжнародну спеціалізацію певної країни класифікуються за такими групами:
природно-географічні;
соціально-економічні;
науково-технологічні.
|
Слайд №17 |
|
3. Інтернаціоналізація виробництва — формування інтернаціонального процесу виробництва (реалізація міжнародних програм створення складної техніки, наприклад, літаків). Інтернаціоналізація виробництва як процес проявляється у: а) зростанні виробничої взаємозалежності економічних суб’єктів із різних країн; б) використанні у виробничому процесі іноземних факторів виробництва; в) розширенні виробництва за національні кордони (будівництво нового заводу в зарубіжній країні)
|
Слайд №18 |
|
Інтернаціоналізація капіталу — процес взаємопереплетіння та об’єднання капіталу із різних країн; використання іноземного капіталу для розвитку національних підприємств, національного господарства в цілому. Цей процес виявляється у експорті /імпорті позичкового і підприємницького капіталів.
|
Слайд №19 |
|
Вирізняють предметну, подетальну і технологічну спеціалізацію окремих країн, груп країн або регіонів світу. Розвиток міжнародної спеціалізації обумовлює розвиток видів та форм міжнародної кооперації — міжгалузевої, внутрішньогалузевої, окремих підприємств. МПП (міжнародний поділ праці ) за родом діяльності розвивається за двома напрямками: вертикальним та горизонтальним.
Вертикальне — спостерігається, коли різні виробники формують однолінійний технологічний ланцюг та виконують ряд послідовних виробничих операцій. Горизонтальний поділ праці передбачає виготовлення окремими виробниками компонентів, які поєднуються у технологічно та технічно складному виробі. |
Слайд №20 |
|
4. Структура сучасних міжнародних економічних відносин включає такі форми:
міжнародна торгівля — обмін товарами і послугами між державно оформленими національними економіками;
міжнародний рух капіталу — переміщення капіталу між країнами світу в пошуках найвигіднішої сфери вкладення;
міжнародна трудова міграція — переміщення працездатного населення між країнами, викликане причинами переважно економічного характеру;
світова валютна система — закріплена міжнародними угодами форма організації валютних відносин, яка опосередковує і сприяє реалізації всіх інших форм МЕВ, забезпечуючи систему міжнародних розрахунків.
|
Слайд №21 |
|
Діяльність підприємств на міжнародному ринку здійснюється в таких формах:
експорт та імпорт товарів і послуг;
контрактні, коопераційні угоди;
господарська діяльність за кордоном;
портфельне та пряме інвестування за кордоном.
|
Слайд №22 |
|
5. Наукова класифікація середовища розвитку міжнародних економічних відносин зводиться до такого:
Політико-правове середовище:
політичні процеси і інститути;
законодавство.
Економічне середовище:
сутність економічної системи;
структура економіки;
ефективність і орієнтація.
|
Слайд №23 |
|
Соціально-культурне середовище:
мотивація до праці;
освіта і виховання;
комунікації;
екологія.
Інфраструктурне середовище та ресурси:
природні ресурси;
населення;
транспорт;
інформаційно-комунікаційні системи.
|
Слайд №24 |
|
Підбиваючи підсумки стосовно ефективності функціонування міжнародної економічної системи, слід наголосити, що вона значною мірою залежить від:
по-перше, ступеня розвинутості всіх елементів цієї системи;
по-друге, темпів і динаміки міжнародних інтеграційних процесів;
по-третє, швидкості поширення і утвердження постіндустріальної моделі розвитку у світовому масштабі;
по-четверте, уніфікації середовища розвитку МЕВ;
по-п’яте, прискорення формування глобальних регулятивних механізмів.
|
Слайд №25 |
|
Література:
Міжнародна економіка [Текст]: підручник / ред. : Ю.Г Козак. – 3-тє вид., перероб. Та доп. – К.: ЦУЛ, 2009. – 560 с.
Одягайло Б.М. Міжнародна еконоімка: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. -397 с.
Герасимчук В.Г. Міжнародна економіка: навч. посіб. / В.Г.Герасимчук, С.В. Войтко. – К.:Знання, 2009. – 302 с.
Румянцев, А.П. Міжнародна економіка [Текст]: практикум / А.П.Румянцев, Ю.О. Коваленко. – Київ: ЦУЛ, 2007. – 296 с.
Солонінко, К.С. Міжнародна економіка : навчальний посібник / К. С. Солонінко. – Київ: Кондор, 2008. – 382 с.
Шевчук, В.О. Міжнародна економіка: теорія і практика [Текст]: підручник, 2-ге вид., перероб. та доп. / В.О. Шевчук. – К.: Знання, 2008. – 663 с. |
Слайд №26 |
|
Додаткова література:
Школа І.М., Козменко В.М., Бабінська О.В. Міжнародні економічні відносини: Підручник / За ред. І.М. Школи. – 2-ге вид. перероб. І доповн. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2007. – 544 с.
Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. Посіб. – 5 те вид., стер. – К.: Знання. – 406 с. |
Слайд №27 |
|
Тематика індивідуальних завдань студентів (есе, реферати, доповіді)
1. Фактори та особливості розвитку сучасного світового господарства.
2. Модифікація глобальної моделі міжнародного поділу праці.
3. Типи класифікації країн за рівнем соціально-економічного розвитку.
4.Суб’єкти МЕВ України.
5. Принципи МЕВ та їхня роль у розвитку міжнародних економічних відносин.
6. Політико-правове середовище розвитку міжнародних економічних відносин.
7. Економічне середовище розвитку міжнародних економічних відносин.
8. Вплив соціально-економічних факторів на розвиток МЕВ.
9. Інфраструктурне забезпечення міжнародних економічних зв’язків.
10. Принципи та стратегія зовнішньоекономічної діяльності України.
|