Політика економічного зростання в національній економіці


Слайды и текст этой презентации

Слайд №1
Тема № 11ПОЛІТИКА ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ
План
Концепції економічного зростання
Досвід економічної політики для забезпечення зро­стання економіки
Економічна динаміка України у перехідний період

Слайд №2
1. Концепції економічного зростання
Перший період існування людської цивілізації за умов збиральницького типу господарства характеризувався переважно пристосуванням до умов навколишнього середовища. В цей час людська спільнота, як і інші складові природи, виступає не руйнівною силою до своєї природної осно­ви, а в кращому випадку, – навіть антиентропійною.

З переходом до оброблювального типу господарства, збільшенням кількісних та якісних параметрів людської діяльності, відбувається прискорене нарощування створених людиною засобів виробництва. За їх допомогою людина значно інтенсивніше перетворює навколишній світ, пристосовуючи його для задоволення власних потреб.

Слайд №3
Концепції економічного зростання
Рукотворні досягнення людського розуму, штучні за своєю природою, в своєму розвитку дають швидкозростаючі очікувані результати, але разом з тим, нагромаджують негативні «зовнішні ефекти», що посилюють руйнівні (ентропійні) процеси в навколишньому природному середовищі.

Особливої гостроти ця проблематика набула в XX ст. у вигляді глобальних проблем людства, вирішення яких до сьогодні не відоме. Розглядаючи економічне зростання, необхідно досліджувати різні його аспекти, як прямі так і побічні; слід розрізняти і класифікувати не лише його основні фактори, а й зміну їх значимості в часі і просторі, які для кожної країни неповторні.

Слайд №4
Концепції економічного зростання
Економічна наука виокремлює базові фактори економічного зростання, хоча їх кількість має тенденцію до збільшення, – праця, земля, капітал, підприємницькі здібності, інформація. Всі ці фактори діють опосередковано, через активізацію людської життєдіяльності.

Дія факторів економічного розвитку і зростання визначається діяльністю людини. Адже, людина має власну природну основу, яка генерує людську активність за всіма напрямами. Ще більше значення для суспільного розвитку має інформаційна складова природи. Однак, вклад людини в розвиток інформаційного простору має принципово іншу якість. Це наукова, технічна, мистецька, релігійна, культурологічна, інституціональна та численні інші складові.

Капітал як об’єктивно необхідний фактор суспільного виробництва має свою історичну інтерпретацію. Першочергово людина створила капітал у матеріальноречовій формі, використовуючи природні ресурси. Вона досягнула свого апогею в «індустріальному суспільстві». Згодом капітал актуалізував своє значення в формі фінансово-інформаційного, що відображає реалії «постіндустріального суспільства» та «віртуальної економіки».

Слайд №5
Концепції економічного зростання
В економічній науці використовуються синонімічні поняття: економічний розвиток, економічне зростання та економічний прогрес.
Різниця між економічним зростанням та економічним розвитком полягає в соціально-економічній ефективності, тобто економічне зростання має переважно кількісні параметри визна­чення, а економічний розвиток – якісні.

Економічний прогрес – категорія узагальнююча, що включає в себе не тільки економіч­ні, соціальні показники ефективності, але й інші, відображаючи загальну спрямованість висхідного руху людської цивілізації.

Серйозне протистояння категорій «економічне зростання» та «економічний розвиток» виникло у 50-60 рр. XX ст. Навіть на фоні високих темпів економічного зростання країн, що розвиваються (зокрема, африканських) підвищити життєвий рівень населення так і не вдалось. Неспроможність традиційного трактування та взаємо­замінності економічного зростання та економічного розвитку стала очевидною.

Слайд №6
Концепції економічного зростання
Економічний розвиток почав трактуватись значно ширше, крім збільшення основних макроекономічних показників, він обов’язково передбачає: здійснення структурних перетворень національної економіки (зростання питомої ваги промисловості та скорочення – сільського господарства); урбанізацію (зростання чисельності міського населення); зміну структури споживання населення (зменшення частки витрат на продовольчі товари та зростання інших компонентів).

Вирішальною умовою економічного розвитку стала вважатись участь корінного населення країни у здійсненні структурних перетворень, у виробництві зростаючого добробуту та використанні наслідків економічного зростання.

Слайд №7
Концепції економічного зростання
Саме на подібній основі трактується економічний розвиток в інституціональній теорії. В методології інституціоналізму акцентується увага на таких факторах розвитку як право, релігія, традиції, суспільна свідомість. Вагомий внесок до теорії економічного розвитку здійснив Г.Мюрдаль.

В теорії Г. Мюрдаля чітко розрізняються категорії «економічне зростання» і «економічний розвиток». Факт існування першого зовсім не означає наявність другого. Такий підхід характеризується гуманістичним спрямуванням, оскільки економічний розвиток сприймається лише на основі економічного зростання, що супроводжується покращенням положенням більшості населення країни. У трактуванні Г. Мюрдаля розвиток передбачає підвищення ступеню задоволення основних потреб всіх членів суспільства.

Слайд №8
Концепції економічного зростання
Традиційні фактори економічного розвитку в новітній економічній історії поповнюються та розширюються за рахунок дії прискореного науково-технічного прогресу, трансформації суспільно-економічних відносин в різних цивілізаційних вимірах, безпосереднього впровадження інституціональних факторів та посилення їх визначального впливу на функціонування суспільно-економічних систем.

Поступово ресурси економічного розвитку в їх класичному розумінні, як матеріальні ресурси, поступаються значенням нематеріальним – людським, фінансовим, інформаційним. Варто враховувати, що сучасні економічні системи характеризуються чотирма найважливішими особливостями: багатофакторністю, високою динамічністю, високою роллю інформаційного ресурсу і ментальності господарюючих суб’єктів.

За теорією людського капіталу, розвиток – це не просто підвищення темпів економічного зростання, але інвестиції в людський капітал та підвищення соціальної-економічної ефективності. Таке трактування економічного розвитку, безперечно, акцентує на цільовому спрямуванні економічних результатів діяльності на розвиток людини, однак, на нашу думку, він має бути доповнений дослідженням можливостей та конкретизувати напрями підвищення якості життя.

Слайд №9
Концепції економічного зростання
Неоінституціональна теорія економічного розвитку швидко прогресує наприкінці XX — на початку XXI ст. В її основі – врахування всієї сукупності суб’єктів, чиї дії здатні спричинити довгострокове зростання та врахування інтитуціональних умов, у яких діють суб’єкти довгострокового розвитку.

Основне джерело якісних змін при довгостроковому економічному зростанні – науково-технічний прогрес – в неоінституціональній теорії отримує доповнення за рахунок зовнішнього середовища, здатного забезпечити його повну і швидку реалізацію.

Сучасна теорія економічного зростання побудована на емпі­ричному аналізі його факторів. Поширеним її напрямком є теорія ендогенного зростання, яка пов’язує цей процес з усіма можливими якісними і кількісними факторами: ресурсними, інституційними, міжнародними тощо. Світова економічна наука потребує створення системної методології аналізу факторів ендогенного зростання та прогнозу їх динаміки як для розвинутих країн, так і для країн з перехідною економікою.

Слайд №10
Прокоментуйте ці проблеми та дайте відповіді на питання:
Яка різниця між категоріями “економічне зростання” та “економічний розвиток”?
Охарактеризуйте основні теорії економічного зростання.
Які моделі ринкової трансформації Ви знаєте? Наведіть приклади в розрізі окремих національних економік.
Прокоментуйте різні види економічного зростання залежно від обраного Вами критерію класифікації.
Які є можливості та конкурентні переваги для забезпечення довгострокового економічного зростання в Україні?
Слайд №11
2. Досвід економічної політики для забезпечення зростання економіки
Узагальнення досвіду становлення чи удосконалення ринкових економічних систем у світі, переважно у XX ст., дозволяє визначити декілька моделей ринкової трансформації. Існують різні позиції щодо класифікації моделей економічного розвитку трансформаційних економік.
Так, класифікація моделей економічної трансформації за основоположними ознаками приналежності до найпоширеніших та найбільш успішних в світі теоретичних моделей ринку розрізняє «ринковий соціалізм», ліберально-монетаристська, інституційна та ордоліберальна.

В перехідній економіці розрізняють кілька можливих моделей, що свідчить про багатоваріантність суспільного розвитку на цьому етапі:
ринкового соціалізму (Югославія, Китай, В’єтнам);
державно-корпоративної буржуазної трансформації з варіантами «окса­митової революції’ (Чехія, Угорщина);
шокової терапії (Польща, Росія, більшість країн СНД);
економічного романтизму тощо.

Слайд №12
Досвід економічної політики для забезпечення зростання економіки
Специфічними особливостями моделі «ринкового соціалізму» є започаткування її в інституціональних рамках планово-централізованої системи. Поступово здійснюються заходи, спрямовані на лібералізацію окремих сфер господарської діяльності, як правило, не ключових. Центральною ідеєю такого типу трансформації є здатність системи державного соціалізму еволюціонувати в напрямку змішаної економіки, об’єктивною передумовою – нижча порівняно з ринковими господарствами економічна ефективність та рівень життя в соціалістичних економіках.

Модель «шокової терапії» базується на ліберально-монетаристській концепції. Нею визначається пріоритет дії ринкового механізму для забезпечення високої ефективності економічної системи. Роль держави визначається на рівні формування і підтримки «рамкових» умов дії ринкового механізму, їй належать функції антимонопольної корекції та підтримки конкурентного середовища, охорони довкілля. Найбільш поширеною неоліберальною ідеєю є думка, що економіка лише тоді добре розвивається, коли держава не втручається до неї. Стосовно економічної трансформації неоліберальна теорія, особливо її монетаристська гілка, пропонує заходи грошово-кредитного регулювання: контроль за грошовою масою, бюджетним дефіцитом, курсом національної валюти, процентною ставкою. Таким чином, фінансова стабілізація та стримування інфляції видаються необхідними та достатніми передумовами для економічного зростання.

Слайд №13
Досвід економічної політики для забезпечення зростання економіки
Неоліберальна концепція в цілому та її трактування закономірностей трансформаційних процесів піддаються гострій критиці опонентів за ідеалізацію бачення ринкової ситуації, яка в реаль­ності далека від моделі досконалої конкуренції. За сучасних умов впливовими суб’єктами ринку є організації, в тому числі – корпорації, держава тощо. Нехтувати їх інтересами та роллю в економіці небезпечно.

Таким чином, модель шокової терапії та її основа — ліберально-монетаристська концепція акцентують на процесах лібералізації та регулювання фінансових аспектів економічного життя, тоді як реальний сектор економіки (виробництво товарів та послуг) виводиться з-під регулюючої дії держави; функціонування цього сектора розглядається як вторинний результат фінансової стабілізації та застосування монетаристських заходів. При «шоковій терапії» мінімізується відповідальність держави за соціальні наслідки заходів лібералізації, приватизації тощо. Отже, соціальна ціна втілення такої моделі є високою, що відображається у прискоренні майнової диференціації населення, посилення нерівномірності розподілу національного доходу.

Слайд №14
Досвід економічної політики для забезпечення зростання економіки
Вирізняється з проміж інших інституціональна модель трансформування. Відповідно до інституціональної методології вирішальною визнається раціональна організація інституціональної структури економіки та вирішальна роль держави в цьому зв’язку.

Державна політика реформування в такій моделі характеризується поступальністю. Першочергово держава запроваджує прийнятні для суб’єктів дрібного та середнього підприємництва фіскальні та грошово-кредитні умови функціонування, запроваджує механізми підтримки конкурентного середовища тощо.

Дана модель зорієнтована на цілі довгострокового економічного зростання, оскільки фінансова стабілізація сама по собі не вирішує довгострокових структурних проблем і лише система інституціональних перетворень здатна створити умови для економічної стабілізації.

Слайд №15
Досвід економічної політики для забезпечення зростання економіки
В повоєнний період багато розвинутих країн вдавались до активного державного втручання в економічний процес, реалізуючи таким чином кейнсіанську модель макрорегулювання.

90-рр. XX ст. стали періодом стрімкого розвитку нової моделі зростання – ендогенної. Вона сформувалась в результаті кризи неокласичних моделей економічного зростання в країнах Третього світу, коли значно посилилась диференціація темпів зростання цих країн та загострились боргові проблеми. Згідно традиційних теорій, зокрема неокласичної, дефіцит капіталу в цих країнах повинен був привести до підвищення рентабельності інвестицій, зростання продуктивності праці та підвищення рівня життя. Саме на зростання інвестицій були спрямовані рекомендації, що розроблялись Світовим банком та МВФ для країн Третього світу.

Однак, досвід економічних реформ у цих країнах ще раз підтвердив неможливість автоматичного налагодження ефективної дії ринкового механізму. Це відобразилось у низькій результативності структурного реформування економік, консервації їх низької інвестиційної привабливості та «вимиванні» ресурсів за кордон.

Слайд №16
Досвід економічної політики для забезпечення зростання економіки
Особливості трансформаційного процесу в Україні дозволяють зробити певні висновки щодо доцільності застосування кращого світового досвіду.

На першому етапі ринкової трансформації економіки Україна пережила період захоплення ліберальними рецептами трансформації, що обумовлювалось щонайменше двома причинами: недостатнім розумінням політичною та управлінською елітою внутрішніх механізмів та логіки трансформації адміністративно-командної системи в змішану (з ефективно діючим ринковим механізмом та досконалою функцією державного регулювання).

В другій половині 90-х рр. наукова та політична громадськість приходить розуміння об’єктивної необхідності посилення державного регулювання трансформаційними процесами в українській економіці. В такому контексті першочерговим стає завдання раціонального вибору механізмів та інструментів державного регулювання.

Слайд №17
Досвід економічної політики для забезпечення зростання економіки
Отже, за сучасних умов на особливу увагу та вивчення заслуговують економічна модель трансформації інституціонального типу.

Основні висновки економічних реформ у країнах Центральної та Східної Європи в контексті застосування їх досвіду в Україні можуть бути визначені наступним чином:
скорочення участі держави у процесах перерозподілу національного доходу не призводить автоматично до економічного зростання, що обумовлює домінуючу роль державної політики управління процесами ринкового реформування;

лібералізація економічної діяльності повинна здійснюватись поступально, з тим, щоб не підривати трудової мотивації економічних суб’єктів та відповідати процесу формування відповідної інституціональної структури економіки;

для створення ефективного ринкового механізму необхідна політична стабільність та відповідальність владних структур всіх рівнів за соціальні наслідки реформ.

Для національної моделі економічного розвитку України винятково важливо врахувати переваги та недоліки подібного періоду трансформації інших країн світу.

Слайд №18
Прокоментуйте ці проблеми та дайте відповіді на питання:
Поясніть вплив об’єктивних передумов та наслідків економічного зростання в Україні в 2000-2008 рр.?
Назвіть три основні умови для забезпечення в Україні умов довгострокового економічного зростання.
Чи сприятиме перехід вищих навчальних закладів України на умови Болонської системи закладанню основ довгострокового економічного зростання? Поясніть.
Чи поділяєте Ви думку про нерівномірний розвиток країн і народів та про експлуататорський характер використання наслідків світового економічного зростання країнами “золотого мільярда”?
Слайд №19
3. Економічна динаміка України в перехідний період
Проблематика економічного зростання посіла чільне місце в дослідженнях українських вчених у період теоретико-методологічного обгрунтування процесів трансформації економіки.

На першому етапі реформування економіки, в 1991— 1995 рр. в середовищі українських науковців та політиків поширеними стали пріоритети ринкової саморегуляції, масштабної лібералізації господарського життя, прискорених роздержавлення та приватизації власності.

Для забезпечення економічного зростання дана модель пропонує набір стандартних рекомендацій: здійснення жорсткої бюджетної політики, перерозподіл бюджетних ресурсів із виробничої в соціальну сферу, здійснення податкової реформи, здійснення фінансової лібералізації, запровадження єдиного ринкового валютного курсу, лібералізація зовнішньої торгівлі, усунення перешкод на шляху прямих іноземних інвестицій, приватизація, скорочення державного регулювання на галузевому рівні та здійснення політики захисту прав власності.

З огляду на універсальність зазначеної моделі без узгодження із національною специфікою, а саме така універсальність складає основу рекомендацій МВФ щодо економічної політики трансформаційних систем, зрозуміла різна результативність її застосування.

Слайд №20
Економічна динаміка України в перехідний період
В Україні слідування рекомендаціям зазначеної моделі не задало достатніх стимулів для довгострокового економічного зростання.

По-перше, реалізація рекомендованих заходів передбачає певний рівень підготовленості власне економічної системи до перетворень (наприклад, значною перешкодою на шляху вітчизняних реформ став високий рівень монополізованості ринків);

по-друге, здійснення подібної політики потребує послідовності і системності, що можливо за умови узгодженості при прийнятті політичних рішень між їх суб’єктами; по-третє, необхідною умовою успішності реформування є підтримка заходів економічної політики широкими верствами населення.

Катастрофічні наслідки непродуманої економічної політики, що відобразились у гіперінфляційних процесах, масштабному падінні виробництва, масовому безробітті, різкому падінні рівня життя населення в першій половині 90-х рр., змусили врешті-решт переоцінити засади ринково-орієнтованої економіки і, особливо, – шляхи її запровадження.

З другої половини 90-х рр. в Україні поширюється розуміння об’єктивної необхідності державного регулювання процесів трансформації в цілому, економічного зростання зокрема.

Слайд №21
Економічна динаміка України в перехідний період
Сучасна економічна політика в Україні відображає заходи в напрямку розширення сукупного попиту:

реформа пенсійної системи і підвищення середнього рівня пенсійного забезпечення населення,

збільшення реальних доходів населення за рахунок запровадження єдиної ставки оподаткування доходів фізичних осіб,

підвищення соціальних виплат,

часткове повернення ощадних вкладів Ощадбанку СРСР.

Упродовж останніх років залишаються невирішеними питання монополізації окремих сфер та галузей економіки, нерозвинутість фінансових, зокрема, фондового ринків, переважання тактичних та оперативних цілей серед пріоритетів загальнодержавної та регіональної економічної політики.

Слайд №22
Економічна динаміка України в перехідний період
Сучасна економічна політика в Україні відображає заходи в напрямку розширення сукупного попиту:

реформа пенсійної системи і підвищення середнього рівня пенсійного забезпечення населення,

збільшення реальних доходів населення за рахунок запровадження єдиної ставки оподаткування доходів фізичних осіб,

підвищення соціальних виплат,

часткове повернення ощадних вкладів Ощадбанку СРСР.

Упродовж останніх років залишаються невирішеними питання монополізації окремих сфер та галузей економіки, нерозвинутість фінансових, зокрема, фондового ринків, переважання тактичних та оперативних цілей серед пріоритетів загальнодержавної та регіональної економічної політики.

Слайд №23
Економічна динаміка України в перехідний період
Концептуальні засади стратегії соціально-економічного розвитку країни на 2002-2011 рр., визначені Посланням Президента України «Європейський вибір» обґрунтовують модель економічного зростання, основу якої складає стабільна національна грошова одиниця.

Така позиція є принциповою з точки зору євроінтеграції України, оскільки згідно Маастрихського договору, що визначає економічні критерії членства у Євросоюзі, країни-претенденти мають забезпечити стабільність власної грошової одиниці на рівні до 2% інфляції на рік. Для економічних суб’єктів така монетарна політика означає прогнозованість умов господарювання та регуляторного впливу держави.

Економічна політика в Україні періоду економічного зростання, – починаючи з 1999 р., характеризувалась незбалансованим розвитком окремих секторів як щодо внутрішньо економічних пропорцій, так і в контексті світових економічних тенденцій. Загострення причин сучасної світової фінансово-економічної кризи розпочалось за кілька останніх років.

Слайд №24
Економічна динаміка України в перехідний період
Період реформування характеризувався загостренням як внутрішніх, так і зовнішніх викликів для країни. Основними внутрішніми проблемами, що мають ознаки системності та є найбільш вагомими з точки зору їх негативного впливу на соціально-економічний розвиток держави є наступні.

По-перше, загроз­ливим є відставання у формуванні інституціональної структури національної економічної системи. Світовий та вітчизняний досвід свідчать, що в межах старої, невідповідної ринковому трансформуванню інституціональної структури забезпечити певне економічне зростання реально. Однак, досягнути принципових зрушень у рівні та якості життя соціуму можливо лише за узгодженої модернізації інституціональної та економічної складових.

По-друге, в контексті будь-яких змін стратегічного характеру необхідними передумовами є системність та послідовність, тоді як в державній політиці України ці ознаки відсутні.

Слайд №25
Економічна динаміка України в перехідний період
В числі зовнішніх викликів, що значною мірою негативно вплинули на становлення конкурентоспроможної національної економіки стали:
позбавлення певних політичних конкурентних переваг – з розпадом СРСР втрата єдності економічного та політичного простору;
відмова від ядерного статусу держави;
дотримання рекомендацій зовнішніх експертів щодо реформування економічної системи – лібералізація зовнішньої торгівлі, приватизація, стабілізація;
бездумне наслідування зовнішніх ознак ефективної ринкової економіки, зокрема формування звички зростаючого споживання замість споживання раціонального.

Отже, економічне зростання в Україні головним чином має відновлювальний характер та реалізується за рахунок використання традиційних факторів індустріального технологічного укладу.

Для формування підвалин довгострокового економічного зростання та якісних зрушень суспільного розвитку необхідно забезпечити реалізацію конкурентних переваг національної економіки в напрямі новітніх технологій, забезпечити відповідну спрямованість структурних зрушень.

Слайд №26
Прокоментуйте ці проблеми та дайте відповіді на питання:
Якими критеріями потрібно керуватись українському уряду при виборі механізмів політики, спрямованої на економічне зростання?
Які умови використання механізмів фіскальної політики для підвищення ефективності економічного розвитку?
Чи достатньо дієвим є інструменти монетарного регулювання для довгострокового економічного зростання в Україні?
Чи можуть вони бути достатньо ефективними для прискорення економічного зростання соціально спрямовані заходи політики української держави?
В контексті вступу України до СОТ, які саме конкурентні переваги країни зможе реалізувати для прискорення економічного зростання?