Світовий фінансовий ринок — Міжнародні інвестиції


Слайды и текст этой презентации

Слайд №1
Тема 1.3 Світовий фінансовий ринок. Міжнародні інвестиції.
Сутність та причини міжнародного руху капіталу.
Форми іноземних інвестицій.
Механізм залучення іноземних інвестицій. Вільні економічні зони.
Формування, оцінка і порівняння інвестиційної привабливості та ризику території в системі міжнародної економіки. Інвестиційний клімат.
Інвестиційна політика України.

Слайд №2
1. Капітал є одним із факторів виробництва – ресурсом, який необхідно затратити для виготовлення будь-якої продукції. Капітал представляє собою нагромаджений запас засобів в продуктивній, грошовій чи товарній формах, необхідний для створення матеріальних і нематеріальних благ та послуг.
Слайд №3
Міжнародний рух капіталу – однобічне переміщення за кордон певної вартості в товарній чи грошовій формі з метою отримання прибутку чи підприємницької вигоди.
Слайд №4
Форми міжнародного руху капіталу:

За джерелами походження :
-офіційний (державний);
— приватний (недержавний) капітал.
За характером використання коштів:
-підприємницький;
-позичковий (міжнародний кредит);
-міжнародна економічна допомога.
-прямі інвестиції;
-портфельні інвестиції.

Слайд №5
За термінами вивезення капіталу:
короткостроковий (до одного року);
середньостроковий (більше одного року);
довгостроковий (більше 3 років).
За типом фінансових зобов’язань:
кредитні операції;
інвестиційні операції.
За цілями використання:
прямі інвестиції;
портфельні інвестиції.

Слайд №6
2. Міжнародні інвестиції – це довгострокові вкладення капіталу за кордоном з метою отримання прибутку.
Розрізняють дві основних форми іноземних інвестицій:
— прямі іноземні інвестиції;
— портфельні іноземні інвестиції.
Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – капіталовкладення в іноземні підприємства, які забезпечують контроль над об’єктом розміщення капіталу і відповідний доход.
Слайд №7
Портфельні інвестиції – вкладення в іноземні підприємства або цінні папери, які приносять інвесторові відповідний доход, але не дають право контролю над підприємством.
Слайд №8
Інвестування може здійснюватися різними методами:
через розвиток контрактних форм співробітництва;
злиття і придбання підприємств;
створення власних філій, дочірніх компаній, спільних підприємств.
Слайд №9
Спільне підприємництво – це діяльність, заснована на співробітництві з підприємцями, підприємствами і організаціями країни-партнера та їхньому спільному розподілі доходів і ризиків від здійснення цієї діяльності.
Спільне підприємство – це організаційно-правова форма поєднання зусиль партнерів різних країн з метою здійснення спільної підприємницької діяльності.
Слайд №10
Злиття і придбання – форми концентрації капіталу, які здобули значного поширення в сучасних умовах. Основними причинами злиттів і придбань компаній виступають:
Глобалізація економіки і лібералізація світової торгівлі. Вступаючи в боротьбу за перерозподіл ринків, компанії прагнуть посилити свої позиції.
Переніс центру ваги міжнародної конкуренції в сектор високотехнологічних товарів і послуг, що зумовлює необхідність зростання витрат на НДДКР.
Проблема надвиробництва і пошуки ринків збуту.
Слайд №11
Слайд №12
Важливим елементом механізму залучення іноземних інвестицій є введення системи пільгового оподаткування.
Система податкових і митних пільг містить: «податкові канікули», знижки ставок оподаткування при реінвестиціях отриманого прибутку чи інвестиціях у визначені регіони та галузі, захист від подвійного оподаткування, звільнення чи зниження митних зборів на імпорт новітніх машин та обладнання, технологій, ноу-хау, експорту продукції власного виробництва для покриття валютних витрат тощо.
Слайд №13
Спеціальні економічні зони передбачають ще більшу систему податкових і митних пільг, спрощення адміністративних процедур тощо.
Третім елементом можна вважати удосконалення фінансового механізму.
Фінансовий механізм охоплює: зміцнення позицій національної валюти, її конвертованість; можливість для підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, без труднощів конвертувати отримані доходи; користування банківською системою країни; надання державних кредитів для інвестиційних проектів у пріоритетні сфери.
Слайд №14
Вільні економічні зони (ВЕЗ) – це територія однієї країни, на якій товари не підлягають звичайному митному контролю та відповідному оподаткуванню. В літературі існує багато визначень ВЕЗ, що пояснюється різноманітністю їх різновидів, кожен з яких має свої особливості функціонування та відіграє свою роль в економіці країни.
Слайд №15
Типи ВЕЗ:
– безмитні торгові зони – зони прикордонної торгівлі, порти, склади, транзитні зогни, митні зони на підприємствах;
– експортно-промислові зони, туристсько-рекреаційні – орієнтовані на зовнішню торгівлю;
імпортно-промислові зони або імпортозамінні – їх мета – забезпечити споживачів імпортною продукцією або стимулювати виробництво по заміщенню імпорту;
Слайд №16
парки технологічного розвитку – створюються на основі існуючого науково-технічного потенціалу для залучення іноземного капіталу з використанням устаткування, ноу-хау, іноземного управлінського, комерційного чи маркетингового досвіду;
банківські і страхові безмитні зони – створений пільговий режим здійснення банківських і страхових операцій;
комплексні зони – великі за територією, мають ознаки різних ВЕЗ.
За розмірами ВЕЗ бувають:
великотериторіальні – співпадають з адміністративно-територіальною одиницею;
точкові – створюються на невеликій території і мають чітко виражений функціональний характер: місто, невеликий район, підприємство, склад, порт тощо.
Слайд №17
Інвестиційний клімат — це комплекс політичних, соціальних, інноваційних, інфраструктурних елементів, які наявні на даній те­риторії та володіють в своєму сумарному прояві синергетичним ефектом.
Слайд №18
ІПРР — система переваг, гарантій та важелів (економічних, соціальних, фінансових, податкових, сировинних, майнових тощо), які впроваджено на даній території, що не суперечать законодавству держави, та створена в інтересах розвитку регі­ону й захисту прав конкретного інвестора,
ІПРР — інтегральна характеристика даної території, яка включає в себе наявний інвестиційний клімат, тенденції роз­витку інвестиційної інфраструктури, можливості залучення й використання інвестиційних ресурсів, а також інші фактори, що безпосередньо чи опосередковано впливають на ефектив­ність (віддачу) вкладених інвестицій та знижують інвестицій­ні ризики.
Слайд №19
Слайд №20
Слайд №21
Слайд №22
5. Інвестиційний клімат держави — це сукупність політичних, правових, економічних та соціальних умов, що забезпечують та сприяють інвестиційній діяльності вітчизняних та закордонних інвесторів. Сприятливий інвестиційний клімат має забезпечити захист інвестора від інвестиційних ризиків.
Слайд №23
В Україні утворено такі економічні зони:

1. «Порто-франко» (Одеса).
2. «Рені» — південь Одеської обл.
3. «Сиваш» — Автономна республіка Крим.
4. «Донецьк».
5. «Азов» (Маріуполь).
6. «Славутич».
7. «Закарпаття».
8. «Яворів».
9. Курортополіс «Трускавець».
10. Інтерпорт «Ковель».

Слайд №24
Основними територіями пріоритетного розвитку зі спеціальним режимом інвестування в Україні є:

1. Спеціальний режим інвестиційної діяльності в АРК.
2. Спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій обл.
3. Спеціальний режим інвестиційної діяльності в Луганській обл.
4. Спеціальний режим інвестиційної діяльності в м. Харків.
5. Спеціальний режим інвестиційної діяльності в Чернігівській обл.
6. Спеціальний режим інвестиційної діяльності в Житомирській обл.
7. Спеціальний режим інвестиційної діяльності в Закарпатській обл.
8. Спеціальний режим інвестиційної діяльності у Львівській обл.
9. Спеціальний режим інвестиційної діяльності у Волинській обл.

Слайд №25
Рекомендована література:
Основна:
1. Солонінко К.С. Міжнародна економіка: Навч. Посібник. – К.:Кондор, 2008. – С. 213-236.
2. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. – Під заг. Ред. О.Г. Гупала. – К.: «Хай-Тек Прес», 2007. – С. 100-141.
3. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. Посіб. – 5те вид., стер. – К.:Знання, 2004 – С. 201-220.
4. Герасимчук В.Г. Міжнародна економіка: навч. посіб. / В.Г. Герасимчук, С.В. Войтко. – К.: Знання, 2009. – С. 92-101.
 
Додаткова:
1. Одягайло Б.М. Міжнародна економіка:Навч. Посіб. – К.:Знання, 2005 – С. 139-157.